193 Рабство доброти.
Якщо вас просять про послугу, просять щось дати, зробити, витратити сили й час, одразу погоджуватися не варто. Це стосується тих із вас, хто вже потрапляв у «рабство доброти». За одним проханням слідує друге, потім третє, а потім до вас протопчуть дорогу, навіть шосе прокладуть, по якому будуть вантажівкою приїжджати за бажаним. Яке ви вже повинні давати, інформує Ukr.Media.
Багато хто з таким стикався.
І один чоловік переїхав до Німеччини. Оселився в приємному будиночку поруч із приємним сусідом. І про щось одного разу цього сусіда попросив. Машину допомогти завести чи щось подібне. Дрібниця, яку ми проханням і не вважаємо. Звичайне звернення до сусіда, який мимо проходив. Це ж неважко! П’ять хвилин часу…
А цей приємний сусід усміхнувся бадьоро і виразно сказав: Гут! Зараз допоможу. Але тільки один раз. Запам’ятай це, будь ласка. І ти будеш винен мені послугу. Теж запам’ятай!
Сусід допоміг. Але осад залишився. І цей чоловік образився в душі на розважливого недоброго сусіда. Треба ж, який дріб’язковий!
А потім сам став цю фразу казати, коли повернувся на батьківщину. Недарма він її почув. І, знаєте, нормальних людей ці слова приводили до тями. Вони дякували за допомогу, але потім не починали безсоромно користуватися цією людиною.
А на роботі фраза викликала істерику. Коли колега попросив зустріти його в аеропорту о третій годині ночі, а інший — доробити його проєкт, цей чоловік сказав цю фразу. І в обох випадках був скандал! Як це «один раз»? Як це — «винен послугу»? Який ти меркантильний!
Це вони в глибині душі звикли користуватися і розраховували на тривалу співпрацю, так би мовити. І не бажали давати щось натомість.
Це неприємна фраза. Неприємна для тих, хто не готовий натомість допомагати. Не бажає зв’язувати себе зобов’язаннями. Не хоче брати кредит допомоги. Хоче отримувати її задарма і в необмеженому обсязі. Черпати скільки заманеться.
І не збирається обмежуватися одним разом.
Це не те що неприємна, це незвична фраза.
«Я зроблю це тільки один раз. І ти будеш винен мені послугу».
У послузі не відмовляють. Але вголос проговорюють обмежувальні умови, правила.
Які, до речі, маються на увазі самі собою. Хіба ні? Ми ж вважаємо боргом отримане добро і вважаємо боргом відповісти добром на нього? І використовувати іншу людину як постачальника послуг теж не плануємо?
Незвично. Але дієво. Особливо для тих, хто постійно потрапляє в мимовільне служіння іншим людям. Які міри не знають… Це фраза — сигнал і обмежувач.
Втім, вона допомагає зупинити тільки нормальних людей. Які ще не перетворилися на жадібних безжальних споживачів…