171 У поведінці кожного з нас знайдеться якась примха, яка, як ми думаємо, властива лише нам.
І даремно думаємо. Тому що, згідно з наукою, кожній нашій дрібній забаганці, звичці або «улюбленому мозолю» можна знайти суворо наукове пояснення, інформує Ukr.Media.
Боязнь сечовипускання в присутності інших людей
Якщо вам доводилося переживати щось подібне — знайте, ви такий не один. Цей стан називається парурез або, простіше кажучи, боязнь сечовипускання на людях. Люди, схильні до парурезу, не можуть полегшитися в присутності інших людей, навіть уявних. Частіше така проблема спостерігається у чоловіків, але й з жінками теж час від часу трапляється. Вчені запевняють, що сім відсотків людей в той чи інший момент свого життя переживали подібний стан.
У найсерйозніших випадках ті, хто страждають на парурез, здатні ходити в туалет тільки у власному домі, коли вони впевнені, що нікого поруч немає і в найближчий час не передбачається. Доходить до того, що деяким страждальцям доводиться вводити катетер. Особливо проблематичним парурез стає, коли необхідно пройти допінг-контроль, тому у Великобританії такий розлад вважається вагомою підставою для звільнення від тестів, пов’язаних з сечею. А в Америці парурез — поважна причина, щоб відмовитися виконувати обов’язки присяжного.
Обкусування нігтів
Оніхофагія — один з найпоширеніших психічних розладів, який виражається в нав’язливому обкусуванні нігтів. До цієї напасті схильні близько 45 відсотків людей віком від 10 до 18 років (більшість з них — жінки). Серед тих, хто страждає на оніхофагію, зустрічаються і знаменитості — Брітні Спірс, Жаклін Кеннеді, Єва Мендес…
У цього стану теж бувають легкі і важкі форми. У серйозних випадках може непоправно постраждати кутикула, іноді й зуби. Крім того, не можна забувати про мікроби, які така людина постійно запускає у свій організм.
І що ще гірше — ця, здавалося б, невинна звичка може вплинути на працездатність, самооцінку і соціальну взаємодію. Тобто зруйнувати життя.
Ненормальне емоційне вираження
Уявіть: начальник відчитує вас за якийсь серйозний промах, а ви відчуваєте, що ще секунда і розрегочетеся, і нічого не можете з собою вдіяти. Намагаєтеся взяти себе в руки — розумієте ж, чим це вам загрожує, але як би ви себе не стримували, винуватий вигляд поступово змінюється дурною посмішкою, потім здавленим смішком і незабаром з вас виривається справжній, відкритий гучний, істеричний регіт.
Якщо ви коли-небудь переживали щось подібне, то, цілком можливо, страждаєте синдромом під назвою «псевдобульбарний афект».
Людина в цьому стані відповідає на стресову ситуацію абсолютно протилежною реакцією ніж та, яку логічно було б очікувати. Наприклад, впасти в депресію від хорошої новини або почати хихикати в найбільш непідходящому для цього місці.
Крім того, якщо людині приносить задоволення сміятися над чиїмось невезінням або промахами, то це теж може бути психічним відхиленням, яке називається «катагеластицизм». У медичній літературі воно описується як «психічне відхилення, при якому людина відчуває задоволення, висміюючи інших». Тобто, по суті, це медичний термін для позначення закінчених негідників.
Нездатність усвідомити і висловити свій емоційний стан
Як часто вам доводилося чути від дівчини, що її коханий недостатньо з нею щирий? «Він ніколи не ділиться зі мною своїми переживаннями». «Він якийсь вічно відсторонений…» «Його абсолютно не хвилює, що відбувається у мене в душі!» І так далі.
Хочете вірте, хочете ні, але дві з трьох цих скарг можна пояснити медичним явищем, що називається «алекситимія». Цей термін означає нездатність людини усвідомити і висловити словами власний емоційний стан. Алекситимія в тій чи іншій мірі є у кожного з нас. Однак у найважчих випадках цей стан може серйозно отруїти життя. За запевненнями вчених, алекситимія заважає жити приблизно 8-10 відсоткам усіх людей, причому чоловіків серед них більше, ніж жінок.
Крім проблем з подружками, такі чоловіки мають недостатньо розвинену уяву. Тим, хто страждає на алекситимію, навіть сни сняться логічні та реалістичні: як вони ходять по магазинах, наприклад, або снідають яєчнею.
Непереносимість деяких звуків
Практично кожен з нас не може переносити якийсь звук: пінопластом по склу, крейдою по дошці, скрип гойдалки, чавкання… Нормально це чи ні, залежить від того, що це за звуки і наскільки заважають вам жити.
Психічний розлад під назвою «мізофонія» — це стан, коли роздратування викликають звичайні, нічим не примітні звуки. Наприклад звуки, які видають інші люди, коли їдять, дихають, кашляють або займаються іншими цілком звичними і не шумними справами.
Крім того, більшість людей дратують тільки багаторазово повторювані шуми, а того, хто страждає на мізофонію, може вивести з себе один-єдиний неприємний для нього звук. Зафіксовані випадки, коли такі люди в нападі роздратування били посуд і буквально пробивали стіну кулаком (мова про гіпсокартон, звичайно), коли хто-небудь поблизу випадково чавкнув.
Ситуація загострюється, якщо ненависний звук виходить від людини, з якою страждаючий мізофонією емоційно пов’язаний — від члена сім’ї або близького друга.
Само собою, у таких людей виникає безліч проблем у спілкуванні з оточуючими. Їм складно зав’язати романтичні стосунки, оскільки вони не виносять, коли хтось поруч з ними їсть. Багато з них харчуються тільки на самоті за зачиненими дверима.
Опозиційний розлад непокори
У великому колективі завжди знайдеться кадр, який сприймає в штики все, що йде «зверху». Він вважає своєю головною метою підривати авторитет начальства найгучнішим і неприємним для останнього способом. Він сперечається і спорить з кожного нікчемного приводу.
Не поспішайте робити висновки — не виключено, що людина не винна в тому, що так себе поводить. Її впертість може пояснюватися психічним розладом, який називається «опозиційним розладом непокори». У медичній літературі цей стан описується як «тривалий розлад, що характеризується непокорою, ворожою і негативістською поведінкою стосовно вищестоящих осіб».
Хоча подібний розлад досить часто зустрічається у дорослих, найбільше йому, звичайно, схильні діти — близько 20 відсотків. І це не просто погана поведінка час від часу, а постійний стан протягом, щонайменше, півроку. Якщо нічого з цим не робити, то з ймовірністю більше 50 відсотків, ситуація буде тільки погіршуватися.
Дана стаття носить виключно інформаційний характер. Перед використанням даних, наданих вище, проконсультуйтеся з сертифікованим фахівцем. Редакція не гарантує будь-які результати і не несе ніякої відповідальності за шкоду або інші наслідки, які можуть виникнути внаслідок використання відомостей, наданих вище.