119 Люди висловлюють свої приховані та пригнічені емоції безліччю різних способів, у тому числі за допомогою їжі.
Для нас, людей, їжа — це дещо більше, ніж просто біологічна потреба. З символічної точки зору вона має відношення до всього матеріального. До того як ми любимо і як люблять нас. До того, як ми спілкуємося зі світом, інформує Ukr.Media.
Людина, яка відмовляється їсти, або ж їсть надто мало, у певному сенсі висловлює бажання перестати жити. Якщо ж хтось їсть надто багато, це свідчить про бажання пережити реальну чи уявну загрозу.
Те, що ми їмо, здатне багато сказати про те, як ми почуваємося. Теоретично будь-яка добре приготована їжа має бути для нас смачною, тому що вона дає нам необхідні поживні речовини. Проте деяка їжа подобається нам значно більше, ніж інша. Чому?
Лікар Діана Мініх спробувала з погляду дієтолога розшифрувати емоції, приховані за потягом до різних продуктів. І ось, що їй вдалося з’ясувати.
Гостра чи пряна їжа та смуток
Словами «гостре» чи «пряне» людство вже давно характеризує їжу. Цими словами ми також описуємо ситуації чи людей, які наповнюють наше життя ентузіазмом чи захопленням — такою собі «гостротою». «Додати перцю» кудись — це приправити ту чи іншу ситуацію дозою чогось цікавого чи чудового. Повірте, ми зовсім невипадково використовуємо саме ці слова.
Як вважає доктор Мініх, ми тягнемося до гострої їжі тоді, коли сумно, і хочеться хоч чимось приправити життя, яке стало нудним і прісним.
Ми відчуваємо потяг до гострої їжі тому, що хочемо, щоб у нашому житті було більше емоцій, більше насиченості, більше захоплення.
От тільки ми часто навіть не підозрюємо, чого прагнемо насправді — а може, й знаємо, але просто боїмося спробувати щось нове. І ми компенсуємо це невгамовне бажання, поїдаючи щось гостре.
Випічка та рутина
Тягу до цієї категорії їжі ми зустрічаємо найчастіше. Дехто з людей просто одержимий солодкою випічкою і цукерками. Але чому це відбувається з ними?
Людей, яких тягне на таку їжу, до краю вимотує щоденна рутина. Вони хапаються за вуглеводи як за чарівну паличку, здатну повернути їм втрачену енергію. Солодощі допомагають їм хоч символічно повернути ту радість, якої так не вистачає в їхньому житті.
Любителі солоненького
У більшості кулінарних рецептів, складених кухарями-професіоналами, зазначено відповідну для їх приготування кількість солі, і це зовсім не «до смаку», як пишуть у домашніх рецептах. Правильна кількість солі здатна лише покращити смак страви, і вона не перебиває інших її відтінків.
Однак є люди, які додають ще щіпку солі у все, хоч би яким був початковий рецепт. Вони не дуже люблять солодке, зате їх постійно тягне на солоне.
Відповідно до дослідження, люди, яким постійно хочеться чогось солоного, найчастіше страждають від внутрішньої невлаштованості почуттів. Вони можуть відчувати сильне занепокоєння, або, скажімо, хронічну тривожність. Сіль сприяє прискоренню руху води всередині їх тіла, тому поїдання солоної їжі є способом прояву внутрішнього занепокоєння.
Тяга до хрумкого
Якщо придивитися до цього явища уважніше, то ми побачимо, що більшість любителів хрумкої їжі на кшталт чипсів і кукурудзяних паличок люблять їх зовсім не тому, що вони якісь особливо смачні, але саме тому, що вони хрумтять. Крім того, найчастіше вони навіть не намагаються приховати чи приглушити хрускіт. Навпаки, вони насолоджуються.
І тут пригніченою емоцією цілком може бути гнів. Хрускіт для них є свого роду «гарчанням», яким вони демонструють навколишньому світу прихований гнів. А ще це чудовий спосіб привернути увагу, коли ми відчуваємо, що нас ігнорують.
М’яка текстура
Люди, яких тягне на м’яку їжу (рис, макарони, хліб та інше), найбільше у житті хочуть комфорту. Їм хочеться, щоб їх хтось втішив, захистив та полюбив.
М’яка текстура дає нам ті ж фізіологічні відчуття, які викликають у нас ніжні обійми. Ми тягнемося до такої «втішної» їжі, коли для нас настають нелегкі часи.
Зв’язок між їжею та нашими підсвідомими емоціями цілком реальний. І хоча вона нездатна повністю пояснити процеси, що відбуваються в нашій підсвідомості, вона все ж таки вказує на деякі проблеми, що варті нашої уваги. У кожного з нас є певні пригнічені емоції, і, відповідно, усім нам іноді хочеться чогось смачненького… у нашому розумінні.