Ідеальне вишневе варення

0

Як зварити без особливих складнощів та із задоволенням – дуже нехитрі та корисні хитрощі. І як варити не варто: про наші помилки.

Хитрість №1. Вишні для варення не люблять, коли їх довго миють

І коли миють без кісточок.

До смішного проста дрібниця, але від неї залежить форма ягід та густота варення.

Не варто довго мити вишні, довго опускати в миску з водою. Нехай не малина, не полуниця – але вишні теж вбирають воду. І – при приготуванні ягоди миттєво втратять форму. Та й так вони її втрачають, що казати

І не потрібно мити після видалення кісточки. Адже ми позбавимо із соку і розм’якшимо.

До речі. Видаляти кісточку можна кількома методами: і шпилькою, і встановивши ягоду на шийку пляшки, і за допомогою такої штуки на пресі для часнику І є спеціальні пристрої.

Хитрість №2. Вишневе варення не любить великої кількості цукру

І коли його додають одразу.

Звичайно, у всіх смаки різні, хтось і 1:1 варить варення, хтось 1:2, 1:3 (вишня: цукор).

Але – цукор у великій кількості варенню не на користь. Він карамелізується і варення ще більше темніє. І набуває характерного смаку – просто десерту. Нехай приємний, але втрачається “свіжий” аромат.

Ми ж для свіжого смаку варимо? Так, але вишневий запах має бути. Справжній. Інакше простіше купити джем

І додавати одразу весь цукор не варто. При великій кількості варення буде весь час прилипати до дна, його доведеться відчайдушно відскрібати ложкою і часто мішати. А вишні цього не люблять.

Загалом – і аромат втратимо, і форму ягід. А густу консистенцію можна і без величезної кількості цукру отримати.

Хитрість №3. Вишневе варення не любить, коли його варять

І коли помішують. І любить варитись у власному соку.

А це найважливіше – метод приготування.

Якщо ми довго уварюватимемо, ми отримаємо просто десерт. І варення потемніє, і істинно-вишневий смак випаровується.

І не варто варити із додаванням води. Вишні чудово варяться у власному соку.

Для цього ягоди засипають цукром (у широкому тазі або ширшій каструлі), залишають на кілька годин. Я лишаю зазвичай на ніч. І використовую третину від обсягу цукру – або до половини: не весь.

Вранці – море вишневого соку, рубінового, ароматного.

Вранці вмикаю малий вогонь, і неквапливо, повільно і велично вишня закипає.

А далі – найпростіший метод, відомий багатьом.

Закипіло варення – вимкнула, дала охолонути, трохи загуснути. Знову довела до кипіння – і знову вимкнула, дала охолонути.

І так можна зробити 3-4 підходи: на скільки терпіння вистачить:)

Мені вистачає на довго: і на чотири підходи, і на п’ять разів варила. Щоправда, у холодильник ставила таз. Проте стільки днів у будинку стояв аромат вишні

І момент: важливо дочекатися охолодження. Просто включити-вимкнути нічого не дасть.

Адже поки варення охолоне, йде й частина рідини з парою. І воно “застигає”, набуває густої консистенції.

А ще – варення не любить помішування. Я раніше знімала пінку та акуратно “ворушила” варення лопаткою, щоб не порушувати форму ягід. Поки одного разу (у коментарях:) не порадили струшувати таз! Тепер струшую і згадую добру пораду.

І ось з такими простенькими хитрощами варення вдається на славу. Густе, ароматне, рубінове, а не темне. І нескінченно смачно. І з істинно-вишневим ароматом. Ось така історія.