943
Ви помічали, що в дитинстві час тягнеться, аж раптом він починає стрімко мчати, щойно ми дорослішаємо. Але вчені переконують, що змінюється лише наше сприйняття часу. Є кілька ідей, які можуть пояснити цей феномен. Вся справа в старінні мозку, присиченні новою інформацією та порівняльному відчутті тривалості прожитого часу, пише IFLScience.
Версія 1: присичення інформацією
Перше пояснення пов’язане з тим, скільки нової інформації ми поглинаємо протягом часу. У серії експериментів у 1960-х роках, викладених у книзі «Про досвід часу», психолог Роберт Орнштейн показав, як сприйняття часу може формуватися залежно від того, скільки нової інформації обробляє наш розум.
В одному з експериментів він показав добровольцям діаграми різного ступеня інтересу, перш ніж попросити їх оцінити, скільки часу минуло. Незважаючи на те, що діаграми відображалися протягом однакового періоду часу, люди повідомили, що більш цікаві діаграми відображалися довше, ніж менш цікаві дизайни.
В окремому експерименті піддослідних просили послухати аудіо з різними обсягами інформації у вигляді клацаючих звуків і побутових шумів. Там, де було більше інформації – наприклад, якщо було набагато більше клацаючих шумів – люд повідомляли, що завдання тривало довше.
Версія 2: розум старіє
Теорія стверджує, що чим старше ми стаємо, тим більше знайомі з навколишнім середовищем. Ми не помічаємо деталізованого оточення наших будинків і робочих місць. Але для дітей усе нове, адже вони ще тільки вивчають цей світ. Це означає, що діти повинні заохочувати значно більше розумових здібностей дял зміни своїх уявлень про зовнішній світ. Теорія припускає, що це змушує їх відчувати час повільніше, ніж дорослих, які застрягли в рутині.
Подібна ідея, викладена в статті 2019 року, покладає провину на те, як швидко наш розум обробляє зображення, коли ми старіємо. Мовляв, люди часто дивуються тому, як багато вони пам’ятають з днів їхньої юності, які, здавалося, тривали вічно. Справа не в тому, що їхній досвід був набагато глибшим чи більш значущим, просто вони обробляли цю інформацію швидше.
Оскільки нерви та нейрони старіють і стають складнішими, сигналам потрібно більше часу, ніж у молодості. Людський розум відчуває зміну часу, коли змінюються образи, що сприймаються. Сьогодення відрізняється від минулого, тому що мислення змінилося, а не тому, що зламався годинник. Здавалося, що дні тривали довше в молодості, тому що молодий розум отримує більше образів протягом одного дня, ніж той самий розум у старості.
Версія 3: різні відтинку часу
Інша ідея полягає в тому, що певний період часу, наприклад, місяць, здається коротшим, оскільки ми пережили набагто більше часу, ніж цей окремий його відтинок. Тобто, рік у житті 75-річної людини може здатися набагато швидшим порівняно з роком у житті, скажімо, 10-річної дитини.
Незважаючи на те, що це явище все ще досліджується різними групами, є припущення, що наше сприйняття часу змінюється кількістю нового та цікавого досвіду, який ми отримуємо, коли дорослішаємо. Отже, спробуйте мати якомога більше різних, нових позитивних вражень, поки не пізно.
