342
Дослідникам знадобилося кілька років, щоб створити пластик, який найшвидше розкладається в морській воді.
Відтоді, як люди придумали пластик, минуло понад 150 років і за цей час пластикові відходи встигли буквально «захопити» Землю. Попередні дослідження вже виявили крихітні частинки пластику буквально всюди: у повітрі, воді, ґрунті й навіть тілах тварин, зокрема й людей. Недавнє відкриття також показало, що пластик міститься і в диханні дельфінів, пише New Atlas.
У новому дослідженні вченим знадобилося кілька років, щоб виявити тип пластику, який найшвидше розкладається в морському середовищі. Ця робота неймовірно важлива, оскільки мільйони тонн пластикових відходів щорічно потрапляють у наші океани. Результати вражають: матеріалом, що найшвидше розкладається в океані, виявився звичайний пластик, який людство використовує вже понад 100 років — команда знайшла спосіб прискорити цей процес.
Йдеться про діацетат целюлози (CDA) — природний полімер, що міститься в стінках рослинних клітин, особливо в бавовняній і деревній масі. Цікаво, що цей матеріал існує з кінця 1800-х років і використовується буквально скрізь: від оправ для сонцезахисних окулярів, до фільтрів для сигарет, фотоплівки та інших повсякденних речей.
У новій роботі вчені з Океанографічного інституту Вудс-Хоул виявили, що CDA є пластиком, який найшвидше розкладається в морській воді. Ба більше, команда виявила, що одна проста модифікація, відома як «спінювання», дає змогу прискорити процес розкладання в 15 разів, як порівняти з твердим CDA. Для порівняння, це в рази швидше, ніж папір.
За словами старшої авторки дослідження Колін Ворд, результати їхньої роботи є великим успіхом у сфері боротьби з пластиковим забрудненням планети. За 36 тижнів випробувань піна CDA, поміщена в резервуари з безперервною проточною морською водою, втратила 65-70 % своєї первісної маси. Порівняно з іншим поширеним пластиком, який можна знайти в кожному океані світу, пінополістирол показав нульову деградацію за той самий період.
Зазначимо, що дослідження проводили в контрольованому середовищі в лабораторії з використанням безперервно поточної морської води із затоки Мартас-Він’ярд недалеко від Кейп-Кода (Массачусетс, США). Під час експерименту команда могла контролювати світло, температуру та інші змінні, що дало змогу відтворити динамічні умови океану.
На початку цього року вчені також опублікували результати попереднього 16-тижневого дослідження. У ньому використовували той самий резервуар із морською водою і порівнювали вісім різних соломинок, виготовлених із CDA, полігідроксіалканоатів (PHA), полімолочної кислоти (PLA), поліпропілену (PP) і паперу. Соломинки з PLA і PP не мали вимірних ознак деградації, тоді як інші деградували до 50%.
Порівнюючи прототип пінопластової соломинки CDA з твердою соломинкою CDA, дослідники виявили, що пінопластова соломинка CDA розкладається на 190% швидше, ніж тверда соломинка CDA. Саме ці результати і спонукали вчених до нового дослідження, результатами якого вони поділилися сьогодні.
