277
Незважаючи на те, що сучасний світ все більше рухається у бік унісексу, і дівчаткам і хлопчикам прищеплюються приблизно однакові цінності із серії: рости, розвивайся, домагайся сам чи сама, все ж нам здається, виховувати дівчаток і хлопчиків потрібно по-різному. І в хлопчиках потрібно і дуже правильно розвивати самостійність та відповідальність стосовно своїх близьких.
Безумовно, це дуже правильно і добре, коли батьки навантажують свого сина різними заняттями – тренуваннями, щоб він був сильним; англійською, щоб умів спілкуватися, якщо поїде за кордон; додатковими предметами, щоб розширював кругозір; і звісно, музикою, малюванням тощо. Все це необхідно, щоб хлопчик ріс по-справжньому гармонійною особистістю, з ним було про що поговорити, він навчався висловлювати власну думку.
Але не менш важливо, щоб хлопчик із самого раннього віку ріс чоловіком. А це означає, що його потрібно менше опікуватися, більше давати самостійності у виборі та прийнятті рішень. Другий момент – це вчити його відповідальному ставленню до всього, що робить і до його близьким. Адже коли хлопчик виросте, йому хоч-не-хоч доведеться брати на себе відповідальність за свою власну родину, а в якийсь момент і за своїх батьків.
Навчити дитину відповідальному відношенню не так складно, як здається на перший погляд. В основі відповідальності лежить довіра. Ви повинні навчитися довіряти своєму синові. Другий момент – ви повинні давати йому якісь спершу нескладні доручення. Дуже правильно, коли син росте маленьким помічником, і йому можна довірити якусь справу чи навіть кілька справ. Хлопчик може допомогти вам нести сумку з магазину, мити посуд, прибирати речі хоча б за собою і т.д. Ще краще, якщо у хлопчика перед очима є приклад такого чоловіка, який не тільки працює і потім грає в комп’ютерні ігри або дивиться телевізор, але й не бачить нічого крамольного в тому, щоб зняти зі своєї дружини частину побутових обов’язків, допомагаючи їй та роблячи якісь важливі домашні справи.
Звичайно, хлопчику потрібно прищеплювати таку якість як дбайливе ставлення до тих, хто його апріорі слабший – молодшим братам чи сестрам, домашнім вихованцям. Це дуже добре і правильно, коли дитина росте, розуміючи, що від якихось її вчинків хтось залежить, і тоді вона усвідомлюватиме свою потребу та корисність. А це базові риси будь-якого дорослого чоловіка, який також хоче відчувати себе потрібним та корисним у сім’ї.
Будь-яку дитину набагато простіше і водночас правильніше виховувати особистим прикладом, ніж постійними нотаціями. Можна скільки завгодно вселяти хлопчику, яким він має бути або яким його хочете бачити ви — розумним, добрим, дбайливим, цілеспрямованим, успішним і т.д., але якщо ви самі лежите цілими днями на дивані, він буде рости таким же. Особистий приклад мотивує дитину ефективніше, ніж красиві слова та розумні фрази. Тому завжди дивіться на свої вчинки, перш ніж починати виховувати – чи робите ви самі те, що вимагаєте від свого сина. І якщо так склалося, що вихованням сина займається лише мама, головне, що їй не треба робити – намагатися замінити дитині батька. Потрібно залишатися мамою – доброю, м’якою, але водночас справедливою та строгою, і дозволяти синові хоча б іноді дбати про себе.
