1147
Коли у жителя Тамілнада (Індія) загинула коза, він дуже побоювався, що слідом за матір’ю піде ще й її новонароджене козеня.
Дитинча ще було годилося харчуватися молоком, але він навідріз відмовлявся пити його з пляшечки, так що малюк слабшав з кожним днем, а у його господаря виникали все похмуріші передчуття щодо долі козеня. Проте, трапилося диво — одного прекрасного дня чоловік на прізвище Дурайсами помітив, що козеня прилаштувалося до грудей його собаки, який нещодавно злякався, і з апетитом смокче собаче молоко нарівні з її рідним цуценям. Більше того — добрий собака не тільки не прогнав сироту, а й прийняв його до своєї родини, так що козеня тепер весь час проводить з нею і зі своїм «молочним братом».
Річард Джагатеєсан, голова місцевого ветеринарного університету, здивовано дізнався про цю історію. Тварини часто відрізняються добродушністю і намагаються допомогти дитинчатам, що залишилися без турботи, але міжвидове годування є винятковим випадком.
