188
Національний парк Єллоустоун вважається однією з найбільш захоплюючих природних пам’яток у Сполучених Штатах. Ця унікальна територія знаходиться над активним супервулканом, який є джерелом нагріву для численних підземних водойм, окислюючи їх вміст.
Це надає парку його неповторну красу, але також супроводжується певними ризиками. Останні події, про які написав Science Alert, підтверджують це.
Інцидент трапився 23 липня о 10:19 за місцевим часом у геотермальній області, відомій як Бісквітний басейн. Там стався викид гарячої води, який був значно потужнішим, ніж зазвичай, вириваючись на поверхню з глибин землі.
У відеоролику, який виклала у Facebook Влада Марч, видно як у повітря здіймається темний фонтан матеріалу. Люди, що перебували поруч, швидко побігли до укриття після несподіваного вибуху.
Проте цей інцидент не несе жодних причин для занепокоєння. Це було не вулканічне виверження, а гідротермальний викид, пов’язаний із перегрівом води у підземних водоймах.
Згідно з офіційною заявою Геологічної служби США та Єллоустонського національного парку, «Гідротермальні вибухи відбуваються, коли вода раптово перетворюється на пару під землею, і вони відносно поширені в Єллоустон».
Там також нагадали про попередні подібні події. Наприклад, у 1989 році стався вибух гейзера Поркчоп у Норрісовому гейзерному басейні, а 15 квітня 2024 року там же було зафіксовано менше виверження. Інший випадок, схожий на той, що стався 23 липня, мав місце у Бісквітному басейні 17 травня 2009 року.
Коли вода знаходиться під землею під великим тиском, вона може нагріватися до температур, значно вищих за точку кипіння. Приблизно при 250 градусах Цельсія вона переходить у парову фазу і розширюється. Без можливості виходу під землею, вода шукає шлях на поверхню.
Вибухи гідротермального типу в Єллоустоні не мають прямого зв’язку з магматичною діяльністю, але можуть бути пов’язані з сейсмічними процесами. Зазвичай в Єллоустоні фіксують від 1500 до 2000 землетрусів щорічно.
Ці невеликі виверження трапляються досить часто, але великі відбуваються набагато рідше – приблизно один раз на 700 років.
