987
Європа збирається зробити те, про що людство мріє століттями, — знайти другу Землю. Наприкінці 2026 року з космодрому в Французькій Гвіані стартує телескоп PLATO: апарат із 26 камерами, що впродовж років вдивлятиметься у 200 тисяч зірок у пошуках планет, схожих на нашу.
PLATO — це проєкт Європейського космічного агентства, у якому провідну наукову роль відіграє Німецький аерокосмічний центр (DLR). Головним підрядником виступає компанія OHB із Бремена, а до консорціуму входять Thales Alenia Space, Beyond Gravity й Інститут дослідження Сонячної системи імені Макса Планка. Виведе телескоп у космос європейська ракета Ariane 6 у конфігурації з двома боковими прискорювачами.
Двадцять шість очей замість одного
Найнезвичніше в PLATO — його оптика. Замість одного великого дзеркала апарат несе 26 окремих камер, змонтованих на спільній оптичній лаві. Кожна дивиться у свій сектор неба, а разом вони охоплюють велетенську ділянку й водночас стежать за яскравістю сотень тисяч зірок. Такий підхід дає рідкісне поєднання широкого огляду й високої чутливості — саме те, що потрібно, аби ловити ледь помітні сигнали далеких планет.
Працює телескоп за так званим транзитним методом. Коли планета проходить перед своєю зіркою, вона на крихітну частку відсотка приглушує її світло — ніби комаха, що на мить перетинає промінь ліхтаря. PLATO вловлюватиме ці мікроскопічні провали яскравості й за ними обчислюватиме розміри й орбіти планет. Але головна амбіція місії — не просто знаходити чужі світи, а шукати планети земного типу, що обертаються навколо зірок, схожих на наше Сонце, у зоні, де на поверхні могла б існувати рідка вода.
Саме тут і криється відмінність PLATO від попередників. Багато мисливців за екзопланетами знаходили тисячі світів, але переважно біля дрібних холодних зірок або на тісних гарячих орбітах. Знайти ж справжній аналог Землі — кам’янисту планету потрібного розміру на річному «затишному» шляху навколо сонцеподібної зірки — набагато складніше. PLATO спроєктований саме під це завдання.
Спостерігати телескоп буде з точки Лагранжа L2 — на відстані близько 1,5 мільйона кілометрів від Землі, у тому самому напрямку, де вже працюють Webb і Gaia. Це стабільна, темна й холодна «оглядова точка», ідеальна для тривалого й терплячого вдивляння в одні й ті самі ділянки неба. Якщо все складеться за планом, наприкінці 2026-го Європа відправить у космос апарат, який цілком може одного дня показати нам планету, дуже схожу на дім.
Важливо розуміти й те, що PLATO працюватиме не сам по собі. Знайдені ним кандидати стануть відправною точкою для подальших досліджень: наземні телескопи уточнюватимуть масу планет, а такі обсерваторії, як James Webb, зможуть зазирати в їхні атмосфери у пошуках слідів води, кисню чи інших ознак, потенційно пов’язаних із життям. Тобто PLATO — це радше велетенський «розвідник», який складе список найцікавіших адрес у Галактиці, куди варто придивитися пильніше.
Джерело: DLR — PLATO Mission
