1410
Дослідники представили інструмент, що може визначати біологічний вік точніше за деякі наявні методи.
Міжнародна група науковців представила новий інструмент для дослідження старіння, який аналізує активність генів і може оцінювати біологічний вік організму, а також ризик смертності. Автори роботи вважають, що метод може стати корисним для вивчення впливу хвороб, ліків та способу життя на процес старіння.
Про це повідомило видання Science Alert.
Дотепер одним із найпоширеніших способів оцінки біологічного віку були так звані епігенетичні годинники. Вони відстежують зміни в ДНК, що накопичуються з роками та під впливом різних стресових чинників. Проте такі методики мають певні обмеження, тому вчені продовжують шукати нові підходи.
Нова система працює за іншим принципом. Вона оцінює активність генів через аналіз РНК — молекул, які беруть участь у реалізації генетичної інформації та виробленні білків. Оскільки з віком набір активних і неактивних генів змінюється, ці дані можуть слугувати своєрідним індикатором старіння.
Для створення моделі дослідники використали понад 11 тисяч зразків тканин від людей, макак, щурів і мишей. Отримані дані дали змогу простежити спільні закономірності старіння у різних ссавців та порівняти зміни, які відбуваються в різних органах.
Під час аналізу вчені звернули увагу, що активність генів, пов’язаних із відновленням тканин і нормальним поділом клітин, частіше зустрічається за повільнішого біологічного старіння. Водночас посилена робота генів, які пов’язані із запальними процесами та загибеллю клітин, виявилася характерною для організмів зі швидшим старінням.
Після створення моделі її протестували на інших наборах даних. Результати показали, що інструмент здатний розрізняти випадки прискореного та сповільненого старіння, а також оцінювати ризики, пов’язані зі смертністю. Під час аналізу людських зразків крові система продемонструвала здатність прогнозувати тривалість життя точніше, ніж деякі наявні епігенетичні методи.
Дослідники також з’ясували, що новий годинник фіксує вплив хронічних захворювань на організм. Відповідні сигнали виявлялися як у тваринних моделях хвороб, так і в тканинах пацієнтів.
Окрему увагу автори звернули на те, що ознаки старіння виявилися подібними в усіх чотирьох видах, які брали участь у дослідженні. Крім того, схожі закономірності спостерігалися в різних типах клітин, зокрема м’язових і кров’яних.
Науковці зазначають, що новий підхід може допомогти швидше оцінювати ефективність препаратів або змін способу життя, спрямованих на уповільнення старіння. Водночас вони підкреслюють, що методика подальших досліджень.
