1940
Музичний лейбл співака DREVO дав відсіч російському артисту R. Riccardo, який незаконно використав мелодію його пісні «Енкарапіста».
У відвертому інтерв’ю редакції сайту ТСН.ua команда поділилася новими подробицями конфлікту, пояснила, яке покарання вже вдалося застосувати до порушника, та наголосила: боротьба за авторські права українських артистів триває. Також продюсер Михайло Шиян і лейбл Sound United зіткнулися з ширшою проблемою індустрії — як ефективно захистити інтелектуальну власність у сучасних реаліях під час війни.
— Як дізнались про крадіжку?
Спочатку почали натрапляти на ТікТок-відео від цього росіянина. Ми це бачили, слухачі DREVO теж це бачили і надсилали про це повідомлення. Не дуже нам це подобалось, це так. Хоча це ще раз підтверджувало, що українська музика, незважаючи на те, що не видається в цій країні, а російська державна машина відгородила своїх громадян високою стіною від світового інформаційного поля, завдяки соцмережам не має кордонів.
— Чому відразу не почали діяти, як тільки побачили?
В цілому, ми не дуже переймались цією переробкою, адже в соцмережах багато подібних переробок. Це простір, де користувачі самовиражаються, як можуть і хочуть, звичайно використовуючи популярний і трендовий контент. Таке використання може бути приємним чи ні, але з цим нічого не поробиш — це ціна популярності. Люди вільні в використанні навіть захищеного авторським правом контенту в особистих цілях. Тим не менш, активність цього блогера, який не посилався на Drevo, як на джерело (що теж, здавалось би, зрозуміло в їх реаліях) ставала все більше схожа не просто на хайп чи самовираження руського фанату, а на промоційні дії, які зазвичай передують релізам оригінальних треків від їх авторів. Так і сталося, якийсь російський лейбл вирішив, що вони достатньо захищені своїм парканом, міжнародне право їх не стосується, і можна спокійнісінько і безкарно випустити цей трек, як свій власний. І вже від цього моменту почалося юридичне порушення авторського права, яке треба відстоювати.
— І що ви зробили?
Звичайно, ми як лейбл, що є оригінальним паблішерем треку, вже заблокували трек російського артиста на всіх міжнародних цифрових майданчиках, де його було розміщено. Але треба розуміти, що видалення існуючого не захищає від повторного завантаження порушниками того ж самого треку. Боротьба ще триває.
— Тут треба пояснити щодо паблішингу, дистриб’юції та різниці в правах.
Суміжні права охоплюють право на використання фонограми, тобто запису виконання музичного твору. Авторське право дозволяє захищати автора музики та тексту.
Дистриб’ютор здійснює дії з технічного захисту суміжних прав правовласника на цифрових майданчиках — тобто, без дозволу неможна продавати фонограму. Це дуже легко контролюється і доводиться в сучасному світі дистрибуції музики, вже давно існують і використовуються цифрові технології впізнавання і блокування несанкціонованого використання фонограми, в більшості випадків майже автоматично. Більшість цифрових дистриб’юторів, яких зараз доволі багато та до яких звертається частина артистів, працюють тільки в межах суміжних прав, тобто вони добре контролюють, щоб фонограма артиста не використовувалась без дозволу в цифрових магазинах. Є й інші компанії, які опікуються суміжними правами поза цифрових магазинів, наприклад, в рингтонах у мобільних операторів, в телевізійних програмах чи фільмах, на фізичних носіях, в HoReCa тощо.
Але ж в цьому випадку, як із цим росіянином, вкрадена була не фонограма, а саме музика — мелодія, ноти, тобто предмет авторського права. І це вже складніша ситуація. Захист авторського права здійснюється самим правовласником, зокрема через організації колективного управління майновими правами (ОКУ), яких правовласники наділяють такими відповідними повноваженнями. І цей процес вже далекий від автоматизації. Такі ситуації у цифровому середовищі мають більш велику вірогідність потрапити до судів.
Додаткова складність виникає, коли мова йде про крадіжку в іншій країні, не в країні автора чи правовласника, а отже має бути застосоване іноземне законодавство про захист авторського права. ОКУ в різних країнах мають договори про взаємне представництво інтересів. Але це робиться в «ручному» режимі і є доволі тривалим процесом, про оперативне вирішення спору в ініційованому судовому процесі говорити не варто.
— І що робити незалежним артистам та авторам? Звертатись до лейблів?
Ну так. Звичайно, незалежний артист цілком може випускати музику самостійно — без лейблу. Інше питання — що відбувається, коли виникає порушення прав. У такому випадку весь тягар захисту своїх прав лягає на самого автора, і він повинен бути готовим до складного процесу. Ідеться не лише про те, щоб заявити: «це моя пісня» і показати вихідні матеріали. Потрібно пройти весь шлях — від фіксації порушення і подачі скарг до комунікації з платформами або навіть жорстких юридичних дій, якщо ситуація того вимагає. І тільки тоді можна розраховувати на реальний результат — видалення незаконного контенту і відновлення своїх прав.
