Головна > Наука

ДНК-аналіз Туринської плащаниці виявив сліди десятків людей рослин і тварин

Вчора,   23:02    800

Туринська плащаниця — лляне полотно розміром 4,4 × 1,1 м, на якому відбитий негативний образ людини з ознаками розп’яття — є одним з найбільш дискутованих артефактів у світі. Мільйони вірян вважають її поховальним покривалом Ісуса Христа, тоді як наука з 1988 р. датує її XIII–XIV ст. Новий препринт, розміщений на bioRxiv 22 березня 2026 р. командою під керівництвом Джанні Барккачча з Університету Падуї, виводить дискусію на новий рівень: застосування метагеноміки до зразків 1978 р. виявило «ДНК-часову капсулу» з решток щонайменше 14 людей різного етнічного походження, 19 видів рослин, мікробів, риб, комах і хатніх тварин. Висновок дослідників суворий: через такий ступінь контамінації ідентифікувати «оригінальне» ДНК плащаниці — практично неможливо.

Що відомо коротко

  • Автори: Джанні Барккачча та ін., Університет Падуї; препринт bioRxiv 10.64898/2026.03.19.712852, 22 березня 2026 р. (ще не пройшов рецензування).
  • Матеріал: 12 зразків, відібраних у 1978 р. під час проекту STURP плюс нитки для радіовуглецевого датування 1988 р.
  • Метод: секвенування нового покоління (NGS) + метагеномний аналіз.
  • Людська мтДНК: ≥14 осіб різного походження; 55,6% — лінії Близького Сходу, ~38,7% — індійського субконтиненту, <5,6% — Західна Європа.
  • Один з виявлених гаплотипів (K1a1b1a) збіглися з ДНК офіційного збирача зразків 1978 р. — підтвердження сучасної контамінації.
  • Рослини: щонайменше 19 видів, у т.ч. картопля й томати (до Європи — лише після Колумба).
  • Зовнішній коментар: Андерс Ґетерстрем (Стокгольмський університет) — радіовуглецеве датування 1988 р. залишається надійним.

Що таке метагеноміка і чому її застосування унікальне

Метагеноміка — це аналіз усіх ДНК у зразку одночасно, без виділення конкретного організму. На відміну від класичного ПЛР-аналізу, де шукають конкретний ген, секвенування нового покоління «читає» всі фрагменти ДНК у пробі — від людської мітохондріальної до мікробної та рослинної. Саме тому команда Барккачча змогла побачити повну «генетичну біографію» плащаниці: не лише хто її торкався, а й де вона зберігалась, що її оточувало і коли.




Ця технологія вже дала плоди в давній ДНК-науці: вона дозволила секвенувати геноми неандертальців і денисовців із залишків кістяків. Але для артефактів, що тисячоліттями контактували з людьми, вона ж і розкриває головну проблему: неможливість відокремити давнє від сучасного.

Останні новини:  Стародавні фермери випадково вивели агресивну пшеницю-воїна

Людська ДНК: мінімум 14 осіб і пояснення «індійського сюрпризу»

З людської мітохондріальної ДНК дослідники ідентифікували кілька гаплогруп:

  • K1a1b1a — збіглась із ДНК офіційного збирача зразків у 1978 р. Це прямий доказ сучасної контамінації при відборі;
  • H1b — поширена в Західній Євразії;
  • H33 — характерна для Близького Сходу, часто зустрічається серед друзів;
  • R0a — Аравійський півострів і Східна Африка;
  • M39, M56, R7, R8 — типові для Індійського субконтиненту.

Загалом 55,6% людської мтДНК пов’язані з Близьким Сходом, ~38,7% — з Індією, і менш ніж 5,6% — із Західною Європою. Барккачча й колеги пропонують пояснення: індійська частка може відображати походження самого льону. Римляни імпортували якісний льон з Індської долини, а давньоєврейський термін «Hindoyin» у рабинічних текстах відсилає саме до індійського полотна. Крім того, латинська назва «Sindon» може походити від «Sindia» — тканини з Сінду/Сінду.

Мікробіом плащаниці виявив галофільні археї — мікроорганізми, що виживають лише у надзолених середовищах. Ватиканські дослідники інтерпретують це як свідоцтво зберігання реліквії поряд із Мертвим морем; скептики — як наслідок будь-якого солоного середовища за тисячі років.

Рослинна ДНК: картопля і томати після Колумба

Мабуть, найвиразніше свідчення тривалої контамінації — рослинна ДНК. Серед ≥19 видів виявлено:

Зернові і коренеплоди — пшениця, морква, картопля, томати, перець. Останні три були привезені до Європи лише після відкриттів Колумба наприкінці XV ст. — тобто плащаниця збирала рослинне ДНК аж до сучасної доби. Середземноморські рослини — пов’язані з регіоном первинного задокументованого зберігання. Азійські та американські культури — свідчать про тривале й різноманітне поводження з тканиною вже після Середньовіччя.

Крім того, виявлено ДНК червоного корала (Середземне море), сірого кефаля, атлантичної тріски, морських ракоподібних, комах (мухи, попелиці), кліщів (пилові і шкірні кліщі, кліщ-тік), а також свійських тварин — кішок, собак, курей, великої рогатої худоби, кіз, овець, свиней і коней — та диких видів — оленів і кроликів.

Що означає контамінація для ідентифікації «оригіналу»

Дослідники самі формулюють висновок жорстко: «Плащаниця контактувала з багатьма особами, що унеможливлює виявлення оригінальної ДНК плащаниці». Це не просто обмовка — це фундаментальна проблема стародавніх артефактів. Кожна рука, що торкалась тканини, залишила шкірні лусочки з клітинами. Кожен чих чи видих — аерозольні краплі з ДНК. Мікроби з поверхні шкіри ставали частиною мікробіому тканини. А за 6+ сторіч задокументованого існування — або за 2000+ років, якщо визнавати автентичність — обсяг накопиченого матеріалу є колосальним.

Останні новини:  Новий вид терміта з Французької Гвіани схожий на кашалота з роману Мобі Дік

Як уточнила команда Барккачча у 2015 р. у Scientific Reports, а тепер підтвердила глибшим аналізом: різноманіття ДНК не спростовує середньовічне походження, але й не підтверджує давньосхідне. Воно просто доводить: реліквія мандрувала та зберігалась у різних місцях і потрапляла у різні руки.

Радіовуглецеве датування: що воно каже і чому дискусія продовжується

У 1988 р. незалежні лабораторії у Великій Британії, США та Швейцарії провели радіовуглецеве датування і дійшли спільного висновку: плащаниця створена між 1260 і 1390 рр. н.е. опублікована у Nature. Перша задокументована поява плащаниці у джерелах — 1354 р. у Франції, де вона демонструвалась у церкві міста Ліре.

Андерс Ґетерстрем, палеогенетик Стокгольмського університету, не залучений до нового дослідження, підкреслив у коментарі для New Scientist: «Незважаючи на тривалі дискусії щодо датування 1988 р., більшість дослідників вважають його достатньо надійним».

Прихильники автентичності реліквії роками оскаржують датування, посилаючись на можливу контамінацію зразка середньовічними реставраціями. Проте Ґетерстрем та більшість фахівців з радіовуглецевого методу відкидають ці заперечення як недостатньо обґрунтовані. Нове ДНК-дослідження цю дискусію не вирішує в жодний бік.

Цікаві факти

  • Перша документально підтверджена згадка плащаниці — 1354 р. у Франції; у 1389 р. місцевий єпископ офіційно оголосив її підробкою художника. Католицька церква дотепер не підтверджує і не спростовує її автентичність.
  • Проект STURP (Shroud of Turin Research Project, 1978 р.) — масштабне міжнародне дослідження, в якому понад 30 вчених протягом 5 діб аналізували плащаниці прямо в Турині. Вони не могли домовитись щодо механізму утворення зображення, але виключили фарбу.
  • Радіовуглецеве датування 1988 р. — перший і досі найавторитетніший прямий хронологічний аналіз. Зразки взяті лише з одного кута плащаниці, що стало основою критики.
  • Назва Sindon (грецьк. «тонка тканина») використовується в Євангеліях від Матвія, Марка та Луки для опису поховального полотна Ісуса. Деякі лінгвісти пов’язують слово з Сіндом — давньою назвою Синдху (Інду), тобто Індії.
  • Плащаниця пережила пожежу у 1532 р. в Шамбері (нині Франція): вогонь пошкодив краї, але зображення вцілів.
Останні новини:  Вчені знайшли спосіб знищити клітини-зомбі, що виживають після ліків від старіння

FAQ

Чи довів ДНК-аналіз, що плащаниця справжня? Ні. Навпаки — надмірна генетична різноманітність унеможливлює ідентифікацію «оригінального» ДНК. Радіовуглецеве датування 1988 р. і далі залишається головним науковим орієнтиром: воно датує тканину XIII–XIV ст. н.е.

Що означає «індійська» ДНК на плащаниці? Дослідники вважають, що ~38,7% людської мтДНК індійського походження, швидше за все, відображає матеріал самого льону: Рим імпортував якісне полотно з Індської долини, і ткачі залишали б ДНК у нитках під час виробництва. Це не означає жодного зв’язку з Ісусом чи Індією.

Навіщо на плащаниці ДНК картоплі? Картопля була привезена до Європи після 1492 р. — після відкриттів Колумба. Її ДНК на плащаниці означає, що тканина продовжувала збирати забруднення аж до Нового часу. Це яскраво ілюструє проблему: відокремити середньовічну ДНК від сучасної технічно неможливо.

Що таке гаплогрупа і що вона каже про людину? Мітохондріальна гаплогрупа — це набір генетичних маркерів у мтДНК, що успадковується по материнській лінії і характерний для певних географічних популяцій. Наприклад, H33 поширена серед друзів Близького Сходу, а K1a1b1a — в певних ашкеназьких єврейських громадах. За гаплогрупою можна встановити приблизне регіональне походження, але не ім’я чи особу.

Чи підтверджують галофільні мікроби зберігання біля Мертвого моря? Не однозначно. Ватиканські ЗМІ інтерпретують виявлення солелюбних архей як свідчення перебування плащаниці в соляному середовищі Мертвого моря. Скептики зазначають, що солоні умови могли існувати у будь-якому місці зберігання тканини за її 6-сторічну документовану історію.

Серед рослинного ДНК на плащаниці вчені знайшли сліди картоплі й томатів — культур, яких у Середземномор’ї просто не існувало до 1492 р. Це означає, що навіть якщо плащаниця і є давньою реліквією, її генетичний «запис» містить нашарування з різних епох — і відокремити I ст. н.е. від XVI, XVII чи XXI ст. на цьому полотні вже неможливо.

ДНК-аналіз Туринської плащаниці виявив сліди десятків людей рослин і тварин з’явилася спочатку на Цікавості.


cikavosti.com