5883
Бути керівником глобальної автомобільної компанії сьогодні — завдання не з легких. Останні події свідчать про масштабні зміни в індустрії: такі гіганти, як Porsche, Nissan, Stellantis, Volvo, Renault, Jaguar Land Rover та Hyundai, вже розпочали докорінні кадрові перестановки у вищому керівництві. Очікується, що до кінця року до них приєднаються Toyota та BMW. Про це повідомляє Carscoops.
Така синхронна зміна векторів управління багато що говорить про поточний стан автомобільної галузі. Вона опинилася під шаленим тиском китайських конкурентів, неминучого переходу на електромобілі та обережності покупців. І традиційні автовиробники, схоже, поки що не можуть знайти правильних відповідей на ці виклики.
Кінець традиційної спадщини
Десятиліттями світові автоконцерни покладалися на свої величезні масштаби, глибокий інженерний досвід та налагоджені ланцюги постачання. Проте сьогодні ці сильні сторони перетворюються на джерело проблем. Сучасні електромобілі потребують меншої кількості деталей, але вимагають постійних оновлень програмного забезпечення, а штучний інтелект став основою систем безпеки та допомоги водієві.
Водночас китайські бренди активно наповнюють ринок доступними та високотехнологічними електрокарами, а компанії з Кремнієвої долини впевнено рухаються до створення повністю автономних авто. На їхньому тлі традиційні гравці раптово почали виглядати занадто повільними, навіть якщо насправді це не так. Це змушує ради директорів прискіпливіше оцінювати своїх генеральних директорів, адже один неправильний прорахунок сьогодні може коштувати мільярди доларів.
Епоха стрімких кадрових рішень
Терміни перебування на посадах топменеджерів невпинно скорочуються, а керівництво стає молодшим. Компаніям потрібні лідери, здатні діяти блискавично. Протягом минулого року в індексі Standard & Poor’s 1500 було призначено 168 нових генеральних директорів — це найвищий показник із 2010 року.
Яскравий приклад — компанія Toyota. Згідно з останніми кадровими рокіровками, Кодзі Сато передає управління фінансовому директору Кенті Кону після доволі короткого терміну перебування на посаді CEO. Навіть попри рекордні продажі та прибутки, японський бренд відчуває гостру потребу в адаптації. Сам Сато визнав, що сучасні швидкості індустрії роблять старі орієнтири неактуальними.
Не менш радикальні шторми вирують у Stellantis. Після відходу Карлоса Тавареса через розбіжності щодо стратегії компанії, управління 14 брендами перебрав Антоніо Філоса. Тепер перед ним стоїть надскладне завдання: захистити позиції концерну в Європі від китайської експансії та переконатися, що американський підрозділ не потрапить у ще більшу кризу. Крім того, компанію залишив очільник Chrysler та Alfa Romeo Кріс Фьюелл, передавши кермо влади генеральному директору Dodge Метту МакАлі.
Нові вимоги до CEO: від автомобілів до робототехніки
Сьогоднішні керівники автоконцернів більше не є просто директорами заводів із випуску машин. Фактично вони керують технологічними компаніями, лабораторіями штучного інтелекту, виробництвами батарей та центрами робототехніки одночасно.
Майбутнє зростання індустрії залежатиме не лише від продажу транспортних засобів, а й від розвитку сервісів мобільності, оборонних технологій, автоматизації та інноваційних програмних платформ.
Цікаво, що Renault вже виготовляє дрони для французької армії, а Hyundai активно розвиває напрямок робототехніки, маючи на меті випускати десятки тисяч одиниць на рік і навіть планує впроваджувати гуманоїдних роботів на своєму заводі в Джорджії.
Баланс між двома епохами
Попри стрімкий технологічний прогрес, старий бізнес не можна списувати з рахунків. Автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння та гібриди продовжують генерувати “живі” гроші, які критично необхідні для фінансування розробок у сфері електромобільності. Ті, хто занадто агресивно та швидко зробив ставку виключно на електрокари, вже поплатилися за це. GM, Ford, Honda та Stellantis сукупно зазнали збитків на десятки мільярдів доларів через простої заводів з виробництва електромобілів та батарей.
- Головна дилема для сучасного CEO — щедро інвестувати в майбутнє, при цьому не руйнуючи сьогодення.
- Величезні штати працівників, складні профспілкові угоди та глобальні мережі заводів неможливо змінити за одну ніч.
- Проте ради директорів дають чіткий сигнал: залишатися на місці — набагато ризикованіше.
Молодші лідери, такі як Іван Еспіноза з Nissan, відображають загальний зсув у бік технологічно орієнтованих керівників. Нова хвиля директорів отримує у спадок виклики, з якими не стикалося жодне попереднє покоління в автопромі. Їм доведеться філігранно балансувати між старим і новим, завбачувати технологічні стрибки, швидко реагувати на геополітичну напруженість та гідно конкурувати як з китайськими конвеєрами, так і з програмними геніями Кремнієвої долини.
Також читайте:
