2811
Скорочення Західно-Антарктичного льодовикового щита в минулому несподівано зменшувало здатність Південного океану поглинати вуглекислий газ.
Західно-Антарктичний льодовиковий щит — це «велика маса льоду, що покриває західну частину Антарктиди». Нове дослідження, опубліковане в Nature Geoscience, показало його тісний зв’язок з океанічними процесами. Аналіз базувався на давніх океанічних осадах. Результати суперечать усталеним уявленням.
Дослідники вивчали осадовий керн із тихоокеанського сектору Південного океану. Його вік сягає кількох льодовикових циклів. Основним джерелом осаду були айсберги. Вони відколювалися від Західної Антарктиди.
Залізо зазвичай є «поживним елементом, що обмежує ріст морських водоростей». У цьому випадку його було багато. Проте біологічна продуктивність не зростала. Це стало ключовою несподіванкою.
Торбен Струве зазначає: «Зазвичай більше заліза означає більше водоростей» (Струве). Хімічний аналіз показав, що залізо було сильно вивітреним. Така форма є погано розчинною. Водорості майже не можуть її використовувати.
Південний океан відіграє важливу роль у глобальному вуглецевому циклі. Водорості поглинають CO2 під час фотосинтезу. Зменшення їхнього росту послаблює цей механізм. Отже, океан стає слабшим поглиначем вуглецю.
Дані також свідчать про масштабний відступ льодовика близько 130 тисяч років тому. Температури тоді були подібні до сучасних. Айсберги активно переносили осад у відкритий океан. Це підтверджує чутливість льодовикового щита до потепління.
Гізела Вінклер підкреслює: «Важлива не кількість заліза, а його хімічна форма» (Вінклер). Під льодовиком залягають дуже старі вивітрені породи. Саме вони потрапляли в океан. Їхній внесок виявився екологічно обмеженим.
Отримані результати мають значення для майбутніх кліматичних прогнозів. Подальше танення льоду може відтворити давні умови. Це здатне зменшити поглинання CO2 океаном. Такий зворотний зв’язок може посилити зміну клімату.
Вчені виявили неочікуваний зв’язок льодовиків і вуглецю з’явилася спочатку на Цікавості.
