
Нове дослідження марсіанських порід свідчить, що в Ноахійську епоху Марс міг бути теплим і вологим, що посилює гіпотезу про його потенційну придатність для життя.

Йдеться про період Ноахійської епохи, що тривав 4,1–3,7 мільярда років тому. Це був час Пізнього важкого бомбардування — інтенсивних метеоритних ударів у внутрішній Сонячній системі. На Марсі його слідами є басейни Еллада й Аргір гігантських розмірів. Попри катастрофічний характер епохи, саме тоді сформувалися долини, дельти та озерні улоговини.
Дискусія точиться між двома сценаріями: «холодним і крижаним» та «теплим і вологим». Через слабше на 30% молоде Сонце атмосфера Марса мала б бути щільною та багатою на CO?. Однак надлишок CO? сприяє конденсації й ослабленню парникового ефекту. Тому холодна модель тривалий час вважалася переконливішою.
Дані марсохода Perseverance з кратера Джезеро змінили баланс аргументів. Проаналізовано глинисті гальки каолініту — «алюмінієвого силікату», що формується за інтенсивного хімічного вивітрювання. Вони збіднені залізом і магнієм та збагачені титаном і алюмінієм. Такий склад більше відповідає тривалим опадам, ніж короткочасним гідротермальним подіям.
Автори зазначають, що ці умови нагадують «парниковий клімат у минулому на Землі». У статті підкреслено, що каолініти «ймовірно, представляють одні з найвологіших інтервалів і, можливо, найпридатніших для життя частин історії Марса». Періоди стабільного зволоження могли тривати тисячі або навіть мільйони років. Це посилює аргументи на користь давньої марсіанської екосистеми.
Подальший аналіз зразків має враховувати «критерій Кнолла» — вимогу, щоб біологічне пояснення було єдино можливим. Лише повернення матеріалів на Землю дозволить перевірити цю умову. Поки що ж уявлення про теплий Марс залишається науково обґрунтованою гіпотезою.
Ранній Марс був теплим і вологим з’явилася спочатку на Цікавості.

4037