3094
Дослідження показує, що гігантські глибинні структури мантії Землі протягом сотень мільйонів років керують поведінкою магнітного поля планети.
Англійські геофізики виявили докази впливу двох надмасивних утворень біля межі «мантії» та «зовнішнього ядра» на динаміку магнітного поля. Ці структури розташовані приблизно на глибині 2900 км під Африкою та Тихим океаном. Вони складаються з гарячої твердої породи, оточеної холоднішим матеріалом. Саме ця температурна асиметрія виявилася ключовою.
Команда з Університету Ліверпуля та Університету Лідса поєднала «палеомагнітні» дані з комп’ютерним моделюванням «геодинамо». Це дозволило реконструювати еволюцію магнітного поля за останні 265 мільйонів років. «Ми бачимо, що деякі риси магнітного поля дивовижно стабільні», зазначають автори. Водночас інші параметри змінювалися різко.
Моделі показали, що тепло з мантії передається до ядра нерівномірно. Під гарячими мантійними зонами рідке залізо може застоюватися. Під холоднішими ділянками спостерігається активніша циркуляція. Це суперечить уявленню про однорідне джерело магнітного поля.
Отримані результати ставлять під сумнів класичну модель «ідеального диполя», співвісного з обертанням Землі. Магнітне поле виявляється чутливим до глибинної структури планети. «Межа ядра і мантії відіграє значно активнішу роль, ніж вважалося раніше», підкреслюють дослідники.
Ці висновки мають значення для розуміння еволюції континентів, зокрема «Пангеї». Вони також важливі для «палеокліматології», «палеобіології» та прогнозування розміщення природних ресурсів. Стародавнє магнітне поле стає ключем до глибинної історії Землі.
Глибинні структури мантії формують магнітне поле Землі з’явилася спочатку на Цікавості.
