2059
Коли актори на сцені забувають текст ролі («білий аркуш»), то найчастіше вони переходять на імпровізацію, замінюючи текст своїми словами і зберігаючи одночасно зміст сцени. Але найважче буває, коли текст віршований. Своїм досвідом «білого аркуша» в проєкті «Головна роль» на телеканалі «Дім» поділився актор Дмитро Олійник.
Дмитру, як і будь-якому акторові, доводиться запам’ятовувати великі тексти ролі.
«Це складний і тривалий процес. Якогось особливого рецепта у мене немає. Відкриваю, читаю один раз, читаю другий раз, третій… Потім ще раз читаю і починаю вже повторювати, підглядаючи в текст. Потім знову — повторюю і підглядаю, поки не запам’ятаю. А потім виходиш на сцену у репетиційному процесі й намагаєшся вже це повторити на сцені», — розповів він.
На сцені текст краще згадується, тому що тут багато об’єктів, які нагадують про зміст, сюжет.
«Партнер і сама сцена, декорації диктують все. І вже проходить процес того, щоб вкласти текст всередину себе так, щоб тебе могли розбудити о третій годині ночі, ти встав і все одно сказав цей текст», — продовжив актор.
Але і такий метод запам’ятовування іноді підводить. У досвіді Дмитра Олійника теж були «білі аркуші». Недавній випадок — одна з вистав «Король Лір» в Театрі на лівому березі Дніпра. П’єса, як і більшість драм Шекспіра, написана білим віршем. І якщо актор забув текст, то викрутитися складніше, ніж з прозою.
В одній зі сцен беруть участь чотири актори, в тому числі й Олійник. За задумом режисера Дмитра Захоженка, в ній актори вимовляють свої репліки один за одним у швидкому темпі. У цьому своєрідному батлі за Олійником фінальна репліка, вона є кульмінаційною точкою, після якої вмикається музика. І музика не ввімкнеться, поки актор не вимовить потрібну фразу.
«Король Лір» у нас йде з березня 2025 року. І ось у нас друга прем’єра, і ми починаємо грати цю сцену. Я починаю говорити текст, помиляюся в одному слові, і несподівано у мене абсолютний «білий аркуш». Я не знаю, що говорити і про що говорити. Цей момент всередині тебе виглядає не так, як глядачі тебе бачать. Це тривало кілька секунд, але в моїй голові це минула вічність. Я позеленів, почервонів. У голові тільки одна думка: ти повинен тримати темп, не переставай говорити, хоч що-небудь. Але що саме я говорив, мій мозок не контролював. І там місцями був текст про що завгодно, тільки не про те, що повинно бути за змістом», — поділився Дмитро.
І найстрашніший сон для актора — саме про «білий аркуш».
«Мені часто сниться сон, коли я виходжу на сцену, і я не знаю, що це за вистава і що робити. Я прокидаюся в холодному поту і думаю: боже, слава богові, що це тільки сон», — резюмував Олійник.
