1338
Навіть у найвіддаленішому куточку планети людський слід уже відчутний: мікропластик проник у ґрунти Антарктиди й почав накопичуватися в тілі єдиної місцевої комахи континенту. Нове дослідження показує, що забруднення, яке ми звикли пов’язувати з містами та океанами, дісталося одного з найізольованіших і, здавалося б, недоторканих середовищ на Землі.
Міжнародна команда науковців під керівництвом дослідників з Коледжу сільського господарства, продовольства та навколишнього середовища Мартіна-Гаттона при Університеті Кентуккі виявила, що єдина ендемічна комаха Антарктиди вже споживає мікропластик. Результати, опубліковані в журналі Science of the Total Environment, стали першим прямим підтвердженням наявності пластикових частинок усередині антарктичних комах, виловлених у дикій природі.
Проєкт очолив Джек Девлін, який розпочав цю роботу ще у 2020 році під час навчання в аспірантурі. Ідея дослідження виникла після перегляду документального фільму про глобальне забруднення пластиком.
«Я подумав: якщо пластик справді всюди, то що з такими місцями, як Антарктида?» — згадує Девлін. — «Це питання не давало мені спокою».
Крихітна комаха з надзвичайною витривалістю
У центрі дослідження — Belgica antarctica, некуслива мошка розміром із зернятко рису. Це найпівденніша комаха планети й єдиний вид комах, що живе виключно в Антарктиді. Її личинки мешкають у вологих мохах і водоростях уздовж Антарктичного півострова, де щільність популяції може сягати майже 40 000 особин на квадратний метр.
Ці личинки відіграють важливу роль у ґрунтовій екосистемі, переробляючи рослинні рештки та повертаючи поживні речовини в ґрунт. Вони відомі своєю надзвичайною стійкістю до холоду, посухи, високої солоності, ультрафіолетового випромінювання та різких перепадів температур.
«Ми називаємо їх поліекстремофілами», — пояснює Девлін. — «Але питання було в іншому: чи захищає ця стійкість від абсолютно нового стресу — мікропластику?»
Антарктида більше не повністю чиста
Антарктиду часто уявляють як недоторкану дику природу, але попередні дослідження вже знаходили мікропластик у снігу та прибережних водах континенту. Хоча концентрації значно нижчі, ніж у більшості регіонів світу, пластик потрапляє сюди через океанічні течії, атмосферне перенесення та людську діяльність, пов’язану з науковими станціями й судноплавством.
Що показали експерименти
У лабораторних умовах дослідники піддавали личинок мошки впливу різних концентрацій мікропластику. Результати спочатку виглядали заспокійливо.
«Навіть за високих рівнів пластику виживання не знижувалося, а базовий метаболізм не змінювався», — каже Девлін.
Проте детальніший аналіз виявив тонкий, але важливий ефект: у личинок, які зазнавали більшого впливу мікропластику, зменшувалися жирові запаси. Рівні білків і вуглеводів при цьому залишалися стабільними.
Це може мати значення в довгостроковій перспективі, адже личинки розвиваються до двох років, переживаючи екстремальні умови. Дослідження ж тривало лише 10 днів — довше працювати в Антарктиді надзвичайно складно з логістичної точки зору.
Пластик у диких комахах
Другий етап проєкту був ще більш показовим: чи міститься мікропластик у комахах, які живуть у природних умовах?
Під час наукового круїзу 2023 року команда зібрала личинок з 20 локацій на 13 островах західної частини Антарктичного півострова. За допомогою передових методів візуалізації, здатних виявляти частинки розміром до 4 мікрометрів, дослідники проаналізували вміст кишківників 40 личинок.
Результат — два фрагменти мікропластику.
На перший погляд це здається мізерною кількістю, але для Девліна це тривожний сигнал.
«Це добра новина, що рівень пластику все ще низький», — каже він. — «Але ми тепер точно знаємо: мікропластик уже потрапив у систему. І на достатньо високих рівнях він починає змінювати енергетичний баланс комах».
Попередження з краю світу
Оскільки Belgica antarctica не має наземних хижаків, пластик, який вона поглинає, навряд чи швидко передається далі харчовим ланцюгом. Але в умовах потепління та висихання Антарктиди навіть незначні додаткові стреси можуть мати кумулятивний ефект.
Для Девліна це дослідження — нагадування про масштаб проблеми.
«Антарктида здається останнім місцем, де такого не повинно бути», — каже він. — «Але ти стоїш серед криги, тримаєш у руках цю неймовірну маленьку комаху — і знаходиш пластик у її кишечнику. Це змушує усвідомити, наскільки далеко зайшло наше забруднення».
У майбутньому команда планує довгострокові експерименти та моніторинг рівнів мікропластику в антарктичних ґрунтах.
«Антарктида — це спрощена екосистема», — підсумовує Девлін. — «І саме тому вона може навчити нас уроків, важливих для всієї планети».
Мікропластик вперше виявили в єдиній комасі Антарктиди з’явилася спочатку на Цікавості.
