1815
Світ дедалі глибше занурюється в системну водну кризу, спричинену тривалим перевитрачанням ресурсів та посиленою дією зміни клімату.
Згідно з доповіддю Організації Об’єднаних Націй, планета вступила в «еру водного банкрутства» — стан, за якого “поверхневі води” та “ґрунтові води” споживаються швидше, ніж відновлюються. Сьогодні троє з чотирьох людей живуть у країнах, що стикаються з нестачею або забрудненням води. Близько 70% основних “водоносних горизонтів” скорочуються. Частина цих змін є незворотною.
«Наш розрахунковий рахунок — поверхневі води — тепер порожній» (Кавех Мадані). Він пояснює, що “ощадний рахунок”, тобто підземні води й льодовики, також стрімко виснажується. Це є прямим наслідком інтенсивного “сільського господарства” та розширення міст у посушливих регіонах. Зміна клімату додатково підсилює ці процеси.
Наслідки вже відчутні в багатьох регіонах. В Ірані висохли дамби й майже зникло озеро Урмія. У Туреччині з’явилися сотні провалів ґрунту через відкачування води. Нестача води посилює міграцію, соціальні заворушення та конфлікти.
У США “річка Колорадо” втратила близько 20% стоку за два десятиліття. Її водосховища наближаються до рівня “мертвого басейну” — критичної позначки, за якої вода стає непридатною для використання. Основний тиск створює зрошення кормових культур. «Рішення має прийти з боку сільського господарства» (Бредлі Юдалл).
Ситуацію ускладнює забруднення. У Бангладеш “колодязна вода” масово отруєна миш’яком через проникнення солоної води. У Дакці річки забруднені відходами “швидкої моди”. «Регулювання лякає покупців» (Соня Хок), хоча екологічні втрати сягають трильйонів доларів.
Мадані наголошує, що людству доведеться навчитися жити з меншими водними ресурсами. Ключовим кроком є облік і вимірювання води. «Ми не можемо керувати тим, що не вимірюємо» (Кавех Мадані). Саме з цього має початися вихід із водної кризи.
Дефіцит води загрожує економікам і стабільності країн з’явилася спочатку на Цікавості.
