5732
Швидка берегова ерозія на узбережжі Східного Йоркширу загрожує знищенням бункера часів холодної війни, наочно демонструючи взаємодію природних процесів і культурної спадщини.
Бункер поблизу Тунстола був споруджений у 1959 році як частина «національної мережі постів Королівського корпусу спостерігачів». Первинно він розташовувався на значній відстані від моря. Нині хвилі досягають його основи під час припливу. Ерозія перетворила підземну споруду на відкритий об’єкт.
Аматорський історик Дейві Робінсон зауважує: «Бункеру залишилося небагато часу, можливо, лише кілька днів». Він разом із Трейсі Чарлтон документує щоденні зміни ландшафту. Спостереження показують стрімку втрату ґрунту навколо споруди. Це робить обвал майже неминучим.
Узбережжя Холдернесса характеризується як «одна з найшвидше еродуючих берегових ліній Європи». За даними Агентства з охорони навколишнього середовища, середня швидкість відступу сягає близько 2 метрів на рік. З часів Римської імперії тут втрачено приблизно 5 кілометрів суші. Разом із нею зникли десятки поселень.
Бункер був переважно підземним і призначався для тривалого перебування персоналу. Робінсон пояснює: «Він був спроєктований так, щоб люди могли жити всередині й чекати на реєстрацію ядерного вибуху». Проте об’єкт так і не використовувався за призначенням. Сьогодні він став символом крихкості інженерних споруд перед природними силами.
Берегова ерозія зумовлена «дією хвиль, абразією та береговим дрейфом», а також посилюється підвищенням рівня моря. У регіоні переважають м’які глинисті породи. Це робить узбережжя особливо вразливим. Зміни клімату прискорюють ці процеси.
Влада часто застосовує стратегію керованого відступу замість захисних споруд. У результаті історичні об’єкти інколи стають видимими лише на короткий час. Бункер Тунстола є прикладом такої тимчасової появи. Він підкреслює масштаб і швидкість сучасних прибережних змін.
Бункер холодної війни у Йоркширі може впасти в море з’явилася спочатку на Цікавості.
