5665
Найдовговічніший антарктичний айсберг A-23A вступив у фінальну фазу існування, демонструючи характерні ознаки швидкого руйнування в тепліших океанічних водах.
Айсберг визначається як «великий фрагмент льодовикового льоду, що відокремився та дрейфує в океані», а A-23A є одним із найтриваліше спостережуваних таких об’єктів. Він відколовся від шельфового льодовика Філхнера у 1986 році. Протягом десятиліть айсберг залишався відносно стабільним. Його довговічність робила A-23A унікальним природним об’єктом спостережень.
Супутникові дані фіксують різку зміну кольору поверхні з білого на яскраво-блакитний. Така трансформація пояснюється «накопиченням талої води в поверхневих порожнинах». Ця вода зменшує механічну стійкість льоду. Вона також збільшує навантаження на тріщини. У результаті процес розпаду прискорюється.
Кріс Шуман зазначає: «Я точно не очікую, що A-23A протримається до кінця південного літа». На відміну від класичних блакитних айсбергів, колір A-23A є ознакою деградації. Айсберг дрейфує в зоні Південного океану з підвищеною температурою води. Це середовище критично прискорює танення.
Після багаторічного перебування на дні моря Ведделла айсберг у 2023 році відновив рух. Згодом він тимчасово потрапив у «колону Тейлора — вихровий океанічний потік». У 2025 році A-23A застряг на морському дні, а після звільнення почав стрімко втрачати площу. За рік вона зменшилася більш ніж утричі.
Супутникові знімки також виявляють ефект «валу-рову» по краях айсберга. Він затримує талу воду, змушуючи її проникати всередину льоду. Це спричиняє внутрішні обвали. A-23A нині перебуває на межі повного розпаду.
Очікується, що айсберг досягне «цвинтаря айсбергів» поблизу острова Південна Джорджія. Там він остаточно розтане та зіллється з океаном. Його тривала історія підкреслює цінність супутникового моніторингу. Вона також ілюструє динамічну природу крижаних систем Антарктики.
Айсберг A-23A різко посинів і наближається до зникнення з’явилася спочатку на Цікавості.
