2362
Дослідження переосмислює роль поїдання трупів як ключової еволюційної стратегії ранніх гомінінів.
Команда IPHES-CERCA показала, що споживання падалі було стабільною поведінкою, а не коротким етапом розвитку. Автори стверджують: «споживання трупів було послідовною і важливою стратегією виживання» (Journal of Human Evolution). Термін «падаль» означає м’ясо тварин у різних фазах розкладання. Результати охоплюють період від перших гомінінів до сучасних груп мисливців-збирачів.
Екологічні моделі демонструють, що така практика забезпечувала високу енергетичну вигоду. Науковці зазначають: «кислий рН людського шлунка може діяти як захист від патогенів» (IPHES-CERCA). Термін «поведінкова адаптація» описує дії, що зменшують ризики зараження. Використання вогню знижувало небезпеку токсинів.
Колективні дії та прості кам’яні знаряддя підвищували ефективність доступу до м’яса та жиру. Дослідники наголошують: «кам’яні інструменти дозволяли отримати кістковий мозок» (CENIEH). Термін «оптимальний пошук їжі» означає вибір найвигідніших ресурсів у конкретних умовах. Синергія мовної координації та мобільності значно розширювала можливості пересування.
Історичні дискусії про походження м’ясоїдства переглянуто завдяки ширшим археологічним даним. Сучасні висновки стверджують, що падальництво не є «примітивним» способом добування їжі. Багато м’ясоїдних тварин комбінують полювання з використанням трупів. Ця універсальність підсилює еволюційну логіку такої стратегії.
Автори роблять узагальнення, що збирання падалі істотно вплинуло на формування людської поведінкової гнучкості. Жорді Роселл підкреслює: «споживання падалі було ключовим фактором, що зробило нас людьми». Такий підхід змінює уявлення про витоки людського харчування. Він демонструє, що еволюційний успіх залежав від здатності використовувати всі доступні джерела їжі.
Вчені: збирання падалі було ключовим у еволюції людини з’явилася спочатку на Цікавості.
