3188
Такими думками Ремі Урдан, спеціальний кореспондент Le Monde, поділився в коментарі власному кореспонденту Укрінформу.
«Я саме працював у Сараєво, обложеному військами Мілошевича, понад 30 років, і я дуже добре пам’ятаю травень 1993 року, коли Рада Безпеки ООН оголосила про створення першого Міжнародного трибуналу з воєнних злочинів для колишньої Югославії. І в той день, слід сказати, у багатьох створення Трибуналу викликала лише посмішку. З цієї ідеї сміялись і журналісти, і спостерігачі, і навіть деякі дипломати», — розповів він.
За його словами, війська Мілошевича продовжували коїти свої злочини, і навіть жертви не вірили, що безкарність може закінчитись.
«Це також викликало гіркий сміх у жертв. Але вже за 5 років, коли правочинність цього ж трибуналу був підтверджена для злочинів у Косові, то люди зустрічали нас і запитували, чи ми часом не слідчі, щоб розповісти про всі вбивства, братські могили та надати докази. Тобто вже за 5 років у людей в голові була думка про неминуче правосуддя. Думали про це і убивці, тому вони швидко намагалися приховати свої злочини», — каже Урдан.
За його словами, у Косово було знайдено безліч братських могил — не первинних, а вже перенесених, що свідчило про бажання швидко замести сліди й уникнути покарання.
«Очевидно, що за ці 32 роки ми повністю змінили парадигму, і коли я приїхав в Україну, ще напередодні повномасштабного вторгнення, а відтоді постійно туди повертаюся, мене вразило те, наскільки ідея справедливості вже вкорінилася тут. Можливо, українці — унікальні, бо в вас немає очікування, що хтось прийде і допоможе. Ніхто не чекає на слідчих, не чекає появи інституцій. З першого дня ви самі почали документувати, збирати докази і вже вимагати справедливості», — пояснив він.
Урдан вважає, що Росія не погодиться на жоден суд та чинитиме колосальні перешкоди, однак, навіть якщо зараз важко уявити, у якому саме форматі відбуватиметься правочинство, історія свідчить, що покарання таки неминуче.
«Справді, у нинішній дипломатичній рамці, в теперішній реальності важко уявити, яким може бути майбутнє правосуддя. Трибунал – можливо. Але потім є й інші шляхи. Є місцеве правосуддя, є суди універсальної юрисдикції. І також, упевнений, будуть вигадані нові креативні рішення в інших частинах світу, щоб справедливість відбулась», — підсумував він.
Як розповідав Укрінформ, Росія не погодиться на мирну угоду, що передбачатиме її відповідальність за воєнні злочини, тож правозахисникам слід працювати над формуванням нових міжнародних інституцій та виносити питання справедливості в окремий трек.
