1975
Передній привід давно став негласним стандартом для доступних автомобілів. Класичну компоновку з заднім приводом тепер можна знайти хіба що в преміум-сегменті або спортивних моделях. Видання Jalopnik пояснило, чому інженери та виробники відмовилися від схеми, яка десятиліттями вважалася оптимальною.
Простір – головний аргумент
Ключова перевага переднього приводу – ефективне використання внутрішнього об’єму. Коли двигун розташовують поперечно (збоку на бік), а не поздовжньо, довжина моторного відсіку скорочується майже на третину.
Звільнене місце йде на збільшення салону та багажника. У компактних міських автомобілях ця різниця критична – саме так класичний Mini зміг уміститися в довжину менше 3,5 метра, зберігши чотири повноцінних місця всередині.
Другий момент – відсутність карданного валу. У задньопривідних машинах він проходить під підлогою від двигуна до заднього моста, створюючи масивний тунель посередині салону. Передньопривідна компоновка дозволяє зробити підлогу рівною, що покращує комфорт пасажирів на задньому ряду.
Економія палива вирішила все
У 1970-х роках стався перелом. Дві нафтові кризи змусили автовиробників терміново шукати способи зниження витрати палива. Передній привід дозволив вирішити відразу кілька проблем.
По-перше, зникла потреба у важкому карданному валі та масивному задньому диференціалі. Це знизило споряджену масу автомобілів на 50-80 кілограмів залежно від класу. Менша вага – менша витрата пального. Простий, але ефективний підхід.
По-друге, весь силовий агрегат став компактнішим. Двигун, коробка передач та диференціал об’єдналися в один модуль, який займає менше місця та важить менше за розподілену систему заднього приводу.
Безпека на слизькій дорозі
Вага двигуна, зосереджена над ведучими передніми колесами, дає краще зчеплення з дорогою на снігу, льоду та мокрому асфальті. Це стало важливим аргументом безпеки для масового споживача.
Задньопривідні автомобілі в таких умовах схильні до заносу задньої осі, що вимагає від водія певних навичок контраварійного водіння. Передній привід більш передбачуваний – навіть якщо машина втрачає зчеплення, поведінка залишається зрозумілою для пересічного водія.
Виробництво стало простішим
З погляду заводу передній привід – мрія конвеєра. Увесь силовий агрегат встановлюється в автомобіль за одну операцію. Двигун, коробка та диференціал заздалегідь збираються в єдиний модуль, який опускають у моторний відсік та кріплять кількома болтами.
Порівняйте це з заднім приводом: спочатку монтують двигун спереду, потім прокладають карданний вал, потім встановлюють задній міст із диференціалом, потім з’єднують все разом. Більше операцій – більше часу, більше робочої сили, вища собівартість.
Для масового виробництва, де рахунок іде на хвилини конвеєрного часу, ця різниця принципова. Заводи змогли збільшити темпи виробництва без додаткових інвестицій у обладнання.
Чому задній привід не зник повністю
Попри всі переваги переднього приводу, він має обмеження. Потужні двигуни погано поєднуються з переднім приводом через надмірне навантаження на передню вісь та ефект підруливання при різкому прискоренні.
Саме тому преміальні бренди – BMW, Mercedes-Benz, Lexus – продовжують використовувати задній або повний привід на базі заднього. Там важливіша збалансованість та динаміка, а не економія виробництва.
Спортивні автомобілі теж залишилися вірними класичній схемі. Рівномірний розподіл ваги між осями та можливість контрольованого заносу – ті якості, яких передній привід дати не може.
