3582
Рішучість, сила, відповідальність, сміливість, цілеспрямованість, стійкість (здатність витримувати і справлятися з життєвими труднощами), незалежність — ось ті якості, які асоціюються у нас з чоловіками, їх ми хочемо бачити і в синах. Однак іноді будуємо відносини зі своїми хлопчиками таким чином, що це дає протилежний ефект.
Чомусь в нашій культурі досі сильний страх того, що дитину можна занадто розбалувати своєю увагою і тоді вона буде несамостійна і залежна. Особливо це стосується хлопчиків — вважається, що їм «телячі ніжності» точно ні до чого.
Однак якщо звернутися до теорії розвитку, то можна побачити, що на самому ранньому етапі (від 0 до 3 років) емоційний зв’язок матері з сином грає ключову роль у формуванні базової довіри світу, здатності до надійної прихильності, стресостійкості.
Якщо малюк наситився маминою турботою і любов’ю в цьому віці, то йому легше буде відділятися від мами і переходити до наступних етапів розвитку. Якщо ж в цей період мати була досить холодна з дитиною, то у неї в цьому місці виникає дефіцит, емоційний голод, який вона намагатиметься заповнити в дорослому житті. Причому часто такі хлопчики виростають дуже жорстокими.
Росс Кемпбелл, американський психіатр, у своїй книзі «як насправді любити дітей» писав про те, що аж до 8-річного віку для хлопчика архіважливий фізичний прояв любові обох батьків. Спочатку це будуть обнімашки-целовашки, а тоді вони зміняться потребою проявляти свою силу, боротися і битися з батьком і іншими хлопчаками. Фізичний контакт буде також важливий, але перейде в іншу форму.
Багатьом здається, що якщо батько буде жорстокий до свого сина, то тому нічого не залишиться, як вирости брутальним чоловіком. Однак, тут нас чекає парадокс: чим суворіше батько зі своєю дитиною, тим більше жінкоподібним виростає син.
Хлопчикові важливо ідентифікувати себе з батьком, як представником тієї ж статі. І цьому сприяє саме вираження любові і ніжних почуттів, а не навпаки.
Що ще може піти не так в процесі статевої ідентифікації? Наприклад, відсутній батько (помер, батьки розлучилися). Саму по собі відсутність легко компенсувати спілкуванням з іншими чоловіками (дідусь, тренер, дядько та ін.). Але якщо мати при цьому відгукується про батька або про чоловіків в цілому погано, то у хлопчика відбувається вибух мозку — він не може себе зараховувати до чоловіків, тому що не хоче бути поганим для матері, але йому незрозуміло хто він тоді? Хлопчикові доводиться відмовлятися від своїх чоловічих якостей і проявів.
Та ж історія, якщо батько присутній номінально, але не бере участі ні в житті сім’ї, ні у вихованні. Зазвичай, мати в такій сім’ї владна, пригнічує і знецінює батька і взагалі всім рулить.
Загалом, хлопчикові потрібен образ сильного чоловіка, з якого він міг би брати приклад. Мати може підтримувати цей образ, наприклад, розповідями про хороші вчинки батька, демонстрацією поваги до чоловіків.
Є ще кілька способів позбавити хлопчика мужності:
- Якщо батьки транслюють синові послання, що не хотіли його народження я або хотіли дитину іншої статі, то хлопчика також будуть чекати складності з прийняттям себе і своєї чоловічої природи.
- Гіперопікаюча, авторитарна мати буде пригнічувати сина, не даючи йому свободи вибору, можливості бути собою, проявляти ініціативу. Часто такі матері роблять з сина психологічного чоловіка.
Якщо у двох словах, то мами, у якої немає чоловіка або проблемні відносини з ним, покладають цю роль на сина. Вони чекають від дитини те, що по ідеї повинен забезпечувати їм чоловік. Сина не відпускають від своєї спідниці, навіть коли той давно переступив поріг повноліття.
- Ще один 100% працюючий спосіб — приниження чоловічої гідності сина. Деякі батьки без докорів сумління і, як вони впевнені, на благо сміються над зовнішністю хлопчика: починаючи з жирдяя або задохлика, закінчуючи квазімодо. Або кажуть, що руки не з того місця, що слабак, що жодна дівчина ніколи на нього не подивиться. Сміються також і над його прагненнями, мріями, почуттями, спробами себе показати. А буває, що виховують шляхом фізичного насильства.
Чим молодша дитина, тим менше можливості у неї протистояти цьому. Він вбирає все, як губка. Оцінки батьків, як найближчих і авторитетних, з часом стають його власними. Таким чином хлопчик починає себе вважати «недочоловіком». У нього низька самооцінка і він упевнений, що не володіє чоловічими якостями.
