1366
Міжнародна команда астрономів повідомила про відкриття незвичайного злиття двох подібних кільцевих галактик, яке за формою нагадує совине обличчя. Це злиття отримало неофіційну назву «Космічна Сова», а результати дослідження були опубліковані 11 червня на платформі arXiv.
Злиття галактик відіграє ключову роль у їх еволюції: подібні події призводять до перерозподілу газу, змінюють кінематику зірок, трансформують форму галактик і сприяють накопиченню зоряної маси. Деякі злиття, особливо рідкісні, призводять до утворення колізійних кільцевих галактик — наразі їх відомо лише кілька сотень у локальному Всесвіті. Кільця виникають унаслідок майже фронтального зіткнення двох галактик, коли одна проходить крізь диск іншої, спричиняючи викид газу та зірок у формі майже ідеального кола.
Група дослідників під керівництвом Мін’юй Лі з Університету Цінхуа (Пекін, Китай) виявила унікальне злиття двох кільцевих галактик завдяки даним телескопів James Webb (JWST), ALMA та Very Large Array (VLA). Глибока спектроскопія показала систему з двох майже ідентичних кільцевих структур діаметром близько 26 тисяч світлових років кожна, розташовану на відстані, що відповідає червоному зміщенню 1,14.
Симетрія кілець і морфологія «Космічної Сови» вказують на зіткнення двох галактик зі схожою масою та структурою. Загальна зоряна маса системи складає близько 320 мільярдів сонячних мас, а чорні діри в ядрах мають масу приблизно 67 і 26 мільйонів сонячних мас відповідно.
За словами вчених, компактні ядра галактик утворюють «очі» сови, а яскрава зона інтенсивного зореутворення між ними, підсилена молодими зірками й туманними, нагадує «дзьоб». Обидві галактики містять активні ядра (AGN), а одна з них має біполярний радіоджгут, який простягається у «дзьоб» і додатково підсилює удари на фронті зіткнення.
Автори підкреслюють унікальність цього об’єкта: синхронне злиття, формування подвійного кільця, активність двох ядер і спалах зореутворення, спричинений джетом, демонструють складний механізм формування зоряної маси й зростання надмасивних чорних дір у ранньому Всесвіті.
Міжнародна команда астрономів повідомила про відкриття незвичайного злиття двох подібних кільцевих галактик, яке за формою нагадує совине обличчя. Це злиття отримало неофіційну назву «Космічна Сова», а результати дослідження були опубліковані 11 червня на платформі arXiv.
Злиття галактик відіграє ключову роль у їх еволюції: подібні події призводять до перерозподілу газу, змінюють кінематику зірок, трансформують форму галактик і сприяють накопиченню зоряної маси. Деякі злиття, особливо рідкісні, призводять до утворення колізійних кільцевих галактик — наразі їх відомо лише кілька сотень у локальному Всесвіті. Кільця виникають унаслідок майже фронтального зіткнення двох галактик, коли одна проходить крізь диск іншої, спричиняючи викид газу та зірок у формі майже ідеального кола.
Група дослідників під керівництвом Мін’юй Лі з Університету Цінхуа (Пекін, Китай) виявила унікальне злиття двох кільцевих галактик завдяки даним телескопів James Webb (JWST), ALMA та Very Large Array (VLA). Глибока спектроскопія показала систему з двох майже ідентичних кільцевих структур діаметром близько 26 тисяч світлових років кожна, розташовану на відстані, що відповідає червоному зміщенню 1,14.
Симетрія кілець і морфологія «Космічної Сови» вказують на зіткнення двох галактик зі схожою масою та структурою. Загальна зоряна маса системи складає близько 320 мільярдів сонячних мас, а чорні діри в ядрах мають масу приблизно 67 і 26 мільйонів сонячних мас відповідно.
За словами вчених, компактні ядра галактик утворюють «очі» сови, а яскрава зона інтенсивного зореутворення між ними, підсилена молодими зірками й туманними, нагадує «дзьоб». Обидві галактики містять активні ядра (AGN), а одна з них має біполярний радіоджгут, який простягається у «дзьоб» і додатково підсилює удари на фронті зіткнення.
Автори підкреслюють унікальність цього об’єкта: синхронне злиття, формування подвійного кільця, активність двох ядер і спалах зореутворення, спричинений джетом, демонструють складний механізм формування зоряної маси й зростання надмасивних чорних дір у ранньому Всесвіті.
