849
Археологічне відкриття у Саттон-Ху розкрило нову інформацію про рідкісний візантійський артефакт, використаний для зберігання кремованих останків у VI столітті.
Відро з Бромесвелла, створене у Візантії близько 1500 років тому, було виявлене в англосаксонському похованні. Його походження визначене як турецьке, ймовірно з Антіохії, про що свідчить форма грецьких літер на оздобленні. Виготовлене з мідного сплаву, воно прикрашене сценою північноафриканського полювання, що є типовим для середземноморського мистецтва того часу.
Після десятиліть розкопок, у 2024 році археологи нарешті знайшли основу посудини, що дала ключ до її призначення. Комп’ютерна томографія виявила щільно упаковані кремовані людські рештки, зокрема череп і кістки щиколотки. Також знайдено кістки тварин, можливо, символічно пов’язані з похоронним ритуалом. Наявність мідної плями на кістках свідчить про контакт із судиною або супутніми предметами.
Артефакт містив також двосторонній гребінець з оленячої кістки, який витримав вогонь, що свідчить про його якість. «Догляд за собою, ймовірно, мав культурне значення або пов’язувався з лікуванням вошей», – зазначають археологи. Такі предмети зустрічаються як у чоловічих, так і в жіночих похованнях, вказуючи на уніфіковані звичаї гігієни.
Цей артефакт відзначається винятковим культурним змішуванням. «Це дивовижна суміш – посудина з південного, класичного світу, що містить рештки дуже північної, дуже германської кремації», – каже Хелен Гік. Це перший відомий приклад використання візантійського предмета для поховання шляхом кремації, що робить знахідку унікальною.
Дослідження Бромесвельського відра дозволило заглянути в складні міжкультурні зв’язки раннього середньовіччя. Його присутність у королівському похованні Саттон-Ху вказує на високий статус померлого. «Хто знає, що ще приховує Саттон-Ху?» – підсумовує експертка, відкриваючи перспективу нових відкриттів.
