216
Астрономи вперше виявили масивну гелієву зірку з настільки потужним магнітним полем, що вона, ймовірно, перетвориться на один із найсильніших магнітних об’єктів у Всесвіті — магнетар. Йдеться про HD 45 166, зорю в сузір’ї Єдинорога, що розташована за 3 000 світлових років від Землі. Зірка має магнітне поле силою близько 43 000 гаусів — це найсильніше з відомих для масивних зоряних тіл.
Дослідження, опубліковане в журналі Science, очолив астроном Томер Шенар з Амстердамського університету. Його команда провела спектроскопічні спостереження за допомогою телескопа CFHT, які підтвердили гіпотезу, що аномальні властивості HD 45 166 пов’язані саме з магнетизмом. Унікальне магнітне поле дозволило уточнити масу, вік і передбачити майбутню еволюцію зорі.
Згідно з прогнозами, через кілька мільйонів років зірка вибухне як яскрава, але не надто потужна наднова. Під час вибуху її ядро стиснеться, а магнітні лінії сконцентруються, утворивши магнетар із полем приблизно 100 трильйонів гаусів. Раніше вважалося, що магнетари виникають лише з надмасивних зірок, однак HD 45 166 демонструє, що достатньо менш масивної зірки — якщо вона має відповідну структуру.
Особливість цієї зірки також у її ймовірному походженні: замість еволюції з червоного надгіганта, вона, ймовірно, утворилася внаслідок злиття двох зір середньої маси. Це відкриває новий клас об’єктів — масивних магнітних гелієвих зірок — і дає підказки щодо різноманіття шляхів формування магнетарів.
Команда дослідників використовувала також архівні дані спектрографа FEROS, встановленого в обсерваторії Ла-Сілья в Чилі. Нові результати не лише розширюють уявлення про походження магнетарів, а й доводять, що для розкриття фундаментальних космічних процесів часто достатньо детального аналізу вже наявних зірок — без необхідності в надмасштабних проєктах чи місіях.
Астрономи вперше виявили масивну гелієву зірку з настільки потужним магнітним полем, що вона, ймовірно, перетвориться на один із найсильніших магнітних об’єктів у Всесвіті — магнетар. Йдеться про HD 45 166, зорю в сузір’ї Єдинорога, що розташована за 3 000 світлових років від Землі. Зірка має магнітне поле силою близько 43 000 гаусів — це найсильніше з відомих для масивних зоряних тіл.
Дослідження, опубліковане в журналі Science, очолив астроном Томер Шенар з Амстердамського університету. Його команда провела спектроскопічні спостереження за допомогою телескопа CFHT, які підтвердили гіпотезу, що аномальні властивості HD 45 166 пов’язані саме з магнетизмом. Унікальне магнітне поле дозволило уточнити масу, вік і передбачити майбутню еволюцію зорі.
Згідно з прогнозами, через кілька мільйонів років зірка вибухне як яскрава, але не надто потужна наднова. Під час вибуху її ядро стиснеться, а магнітні лінії сконцентруються, утворивши магнетар із полем приблизно 100 трильйонів гаусів. Раніше вважалося, що магнетари виникають лише з надмасивних зірок, однак HD 45 166 демонструє, що достатньо менш масивної зірки — якщо вона має відповідну структуру.
Особливість цієї зірки також у її ймовірному походженні: замість еволюції з червоного надгіганта, вона, ймовірно, утворилася внаслідок злиття двох зір середньої маси. Це відкриває новий клас об’єктів — масивних магнітних гелієвих зірок — і дає підказки щодо різноманіття шляхів формування магнетарів.
Команда дослідників використовувала також архівні дані спектрографа FEROS, встановленого в обсерваторії Ла-Сілья в Чилі. Нові результати не лише розширюють уявлення про походження магнетарів, а й доводять, що для розкриття фундаментальних космічних процесів часто достатньо детального аналізу вже наявних зірок — без необхідності в надмасштабних проєктах чи місіях.
