529
Космічний апарат «Космос-482», запущений СРСР у 1972 році з метою посадки на Венеру, може завершити своє півстолітнє перебування на орбіті Землі вже сьогодні, 9 травня. Через аварію ракети-носія зонд не досягнув Венери та застряг на еліптичній орбіті навколо нашої планети. Очікується, що в ніч на 10 травня апарат увійде в атмосферу Землі, а уламки можуть впасти на поверхню.
«Космос-482» важить близько 495 кілограмів і має титановий корпус діаметром 1 метр, розроблений для витримування високих температур під час входу в атмосферу Венери. Така конструкція може забезпечити цілісність апарата під час падіння на Землю, що робить його потенційно здатним досягти поверхні у вигляді одного великого об’єкта.
За розрахунками Центру досліджень орбітального та рентрі-сміття The Aerospace Corporation (CORDS), час входу в атмосферу прогнозується на 1:54 за східноамериканським часом (0554 GMT) з можливим відхиленням у дев’ять годин. Через орбітальний нахил у 52 градуси зонд може впасти в будь-якому місці між 52° північної та 52° південної широти, що охоплює більшість поверхні планети.
Втім, ризики для населення залишаються мінімальними. Більшість поверхні Землі вкрита водою, а значна частина суходолу — малозаселена. За оцінками CORDS, ймовірність того, що людина зазнає травм від падіння апарата, становить лише 0,4 на 10 000. Це значно нижче порогів безпеки, прийнятих у космічній галузі.
Апарат належав до програми «Венера», в межах якої СРСР став першою країною, що здійснила м’яку посадку на Венеру у 1970 році, та надіслав перші кольорові знімки її поверхні у 1982-му.
Космічний апарат «Космос-482», запущений СРСР у 1972 році з метою посадки на Венеру, може завершити своє півстолітнє перебування на орбіті Землі вже сьогодні, 9 травня. Через аварію ракети-носія зонд не досягнув Венери та застряг на еліптичній орбіті навколо нашої планети. Очікується, що в ніч на 10 травня апарат увійде в атмосферу Землі, а уламки можуть впасти на поверхню.
«Космос-482» важить близько 495 кілограмів і має титановий корпус діаметром 1 метр, розроблений для витримування високих температур під час входу в атмосферу Венери. Така конструкція може забезпечити цілісність апарата під час падіння на Землю, що робить його потенційно здатним досягти поверхні у вигляді одного великого об’єкта.
За розрахунками Центру досліджень орбітального та рентрі-сміття The Aerospace Corporation (CORDS), час входу в атмосферу прогнозується на 1:54 за східноамериканським часом (0554 GMT) з можливим відхиленням у дев’ять годин. Через орбітальний нахил у 52 градуси зонд може впасти в будь-якому місці між 52° північної та 52° південної широти, що охоплює більшість поверхні планети.
Втім, ризики для населення залишаються мінімальними. Більшість поверхні Землі вкрита водою, а значна частина суходолу — малозаселена. За оцінками CORDS, ймовірність того, що людина зазнає травм від падіння апарата, становить лише 0,4 на 10 000. Це значно нижче порогів безпеки, прийнятих у космічній галузі.
Апарат належав до програми «Венера», в межах якої СРСР став першою країною, що здійснила м’яку посадку на Венеру у 1970 році, та надіслав перші кольорові знімки її поверхні у 1982-му.
