1578
Вчені виявили, що ризик знищення Сонячної системи у результаті близького проходження іншої зірки є значно вищим, ніж вважалося раніше. До такого висновку дійшли дослідники з Обсерваторії Лейденського університету, які змоделювали мільйони можливих траєкторій зір поблизу нашої системи в масштабах наступних мільярдів років.
У центрі дослідження — можливі сценарії, за яких інша зірка, мандруючи через Галактику, проходить достатньо близько до Сонця, аби порушити орбіти планет. Таке зіткнення не в буквальному сенсі, а гравітаційне, може виштовхнути деякі планети на нестабільні траєкторії або взагалі вигнати їх із Сонячної системи.
Дослідження враховує мільйон вірогідних конфігурацій зоряного руху, змодельованих з урахуванням положення та швидкості найближчих зірок. Згідно з результатами, імовірність такого близького гравітаційного контакту протягом наступних 1 мільярда років перевищує 1 на 10 000, що значно більше, ніж вважалося раніше.
Найбільшу загрозу становлять зірки, що рухаються через Галактику з великою швидкістю та мають велику масу — наприклад, зорі типу червоного гіганта. Їхня гравітація здатна викликати значні порушення в хмарі Оорта — області на краю Сонячної системи, де перебувають мільярди комет і дрібних тіл. Це, своєю чергою, може спричинити масові кометні обстріли внутрішніх планет.
Хоча мова йде про події на космічних часових шкалах, дослідження має важливе значення для розуміння довгострокової стабільності Сонячної системи. Воно також допомагає оцінити умови, за яких планетарні системи в інших частинах Галактики можуть втрачати свої планети — або навпаки, захоплювати нові.
Вчені виявили, що ризик знищення Сонячної системи у результаті близького проходження іншої зірки є значно вищим, ніж вважалося раніше. До такого висновку дійшли дослідники з Обсерваторії Лейденського університету, які змоделювали мільйони можливих траєкторій зір поблизу нашої системи в масштабах наступних мільярдів років.
У центрі дослідження — можливі сценарії, за яких інша зірка, мандруючи через Галактику, проходить достатньо близько до Сонця, аби порушити орбіти планет. Таке зіткнення не в буквальному сенсі, а гравітаційне, може виштовхнути деякі планети на нестабільні траєкторії або взагалі вигнати їх із Сонячної системи.
Дослідження враховує мільйон вірогідних конфігурацій зоряного руху, змодельованих з урахуванням положення та швидкості найближчих зірок. Згідно з результатами, імовірність такого близького гравітаційного контакту протягом наступних 1 мільярда років перевищує 1 на 10 000, що значно більше, ніж вважалося раніше.
Найбільшу загрозу становлять зірки, що рухаються через Галактику з великою швидкістю та мають велику масу — наприклад, зорі типу червоного гіганта. Їхня гравітація здатна викликати значні порушення в хмарі Оорта — області на краю Сонячної системи, де перебувають мільярди комет і дрібних тіл. Це, своєю чергою, може спричинити масові кометні обстріли внутрішніх планет.
Хоча мова йде про події на космічних часових шкалах, дослідження має важливе значення для розуміння довгострокової стабільності Сонячної системи. Воно також допомагає оцінити умови, за яких планетарні системи в інших частинах Галактики можуть втрачати свої планети — або навпаки, захоплювати нові.
