335
Життя на Землі могло з’явитися знано швидше, ніж вважалося раніше, — про це свідчать нові дослідження, які переглядають фундаментальні уявлення про виникнення біологічних систем. Американський астроном Девід Кіппінг представив роботу, в якій стверджується, що ймовірність швидкої абіогенези (виникнення життя з неживої матерії) на планетах типу Землі є «статистично обґрунтованою та сильно підтвердженою».
На основі нових даних, зокрема виявлення слідів життя на Землі, що датуються віком до 4,28 мільярда років, Кіппінг провів баєсівський аналіз, який показав співвідношення шансів 13:1 на користь гіпотези про швидке зародження життя. Цей результат перевищує загальноприйнятий поріг (10:1) для визнання доказів «сильними». Основний аргумент — якщо для еволюції до інтелектуальних форм потрібні мільярди років, то життя повинно виникати рано, аби встигнути пройти весь шлях до розуму до того, як планета втратить придатність до життя.
Ключовим у цьому аналізі є поняття LUCA — останнього універсального спільного предка всього живого на Землі. Згідно з останніми оцінками, LUCA існував близько 4,2 мільярда років тому. Це підсилює тезу про те, що життя виникло майже одразу після того, як планета охолола достатньо для утворення стабільного середовища. Доказами цьому служать мікрофосилії, ізотопні аномалії в гірських породах Австралії, а також структуроподібні включення в породах Канади.
Дослідження Кіппінга ставить під сумнів популярне застосування слабкого антропного принципу, який стверджує, що ми спостерігаємо Всесвіт саме такий, бо лише в ньому можливе наше існування. Замість цього він пропонує об’єктивні статистичні аргументи на користь того, що швидке виникнення життя — не просто збіг або антропний ефект, а закономірність для умов, схожих на земні.
Втім, автор визнає, що отримані результати не означають, що життя у Всесвіті є поширеним. Навпаки, умови, подібні до земних, можуть бути надзвичайно рідкісними. А сама Земля — єдиний відомий приклад планети, де виникло і збереглося життя. Тому наступним кроком, за словами Кіппінга, має стати пошук відповіді на запитання: наскільки часто у Всесвіті трапляються планети, подібні до нашої?
Життя на Землі могло з’явитися знано швидше, ніж вважалося раніше, — про це свідчать нові дослідження, які переглядають фундаментальні уявлення про виникнення біологічних систем. Американський астроном Девід Кіппінг представив роботу, в якій стверджується, що ймовірність швидкої абіогенези (виникнення життя з неживої матерії) на планетах типу Землі є «статистично обґрунтованою та сильно підтвердженою».
На основі нових даних, зокрема виявлення слідів життя на Землі, що датуються віком до 4,28 мільярда років, Кіппінг провів баєсівський аналіз, який показав співвідношення шансів 13:1 на користь гіпотези про швидке зародження життя. Цей результат перевищує загальноприйнятий поріг (10:1) для визнання доказів «сильними». Основний аргумент — якщо для еволюції до інтелектуальних форм потрібні мільярди років, то життя повинно виникати рано, аби встигнути пройти весь шлях до розуму до того, як планета втратить придатність до життя.
Ключовим у цьому аналізі є поняття LUCA — останнього універсального спільного предка всього живого на Землі. Згідно з останніми оцінками, LUCA існував близько 4,2 мільярда років тому. Це підсилює тезу про те, що життя виникло майже одразу після того, як планета охолола достатньо для утворення стабільного середовища. Доказами цьому служать мікрофосилії, ізотопні аномалії в гірських породах Австралії, а також структуроподібні включення в породах Канади.
Дослідження Кіппінга ставить під сумнів популярне застосування слабкого антропного принципу, який стверджує, що ми спостерігаємо Всесвіт саме такий, бо лише в ньому можливе наше існування. Замість цього він пропонує об’єктивні статистичні аргументи на користь того, що швидке виникнення життя — не просто збіг або антропний ефект, а закономірність для умов, схожих на земні.
Втім, автор визнає, що отримані результати не означають, що життя у Всесвіті є поширеним. Навпаки, умови, подібні до земних, можуть бути надзвичайно рідкісними. А сама Земля — єдиний відомий приклад планети, де виникло і збереглося життя. Тому наступним кроком, за словами Кіппінга, має стати пошук відповіді на запитання: наскільки часто у Всесвіті трапляються планети, подібні до нашої?
