232
Астрономи вперше безпосередньо зафіксували злиття зоряних скупчень у ядрах карликових галактик — явище, яке тривалий час залишалося лише теоретично припущеним. Спостереження, проведені за допомогою космічного телескопа «Габбл» і підтверджені комп’ютерним моделюванням, допомагають пояснити, як у найменших галактиках формуються надщільні зоряні структури, відомі як ядерні скупчення.
Карликові галактики є найпоширенішим типом галактик у Всесвіті. Вони значно менші за такі системи, як Чумацький Шлях, і можуть містити у сто разів менше зір. Їхнє вивчення є ключовим для розуміння того, як відбувається формування більших галактик. Центральні ядерні зоряні скупчення — надщільні об’єднання з сотень тисяч або мільйонів зір — раніше залишалися загадкою для науковців.
Дослідження очолила постдокторантка Меліна Пулен з Університету Оулу у Фінляндії. Вона разом з міжнародною командою дослідників виявила в даних спостережень за 80 карликовими галактиками ознаки незвичних структур — кілька зоряних скупчень поблизу центру або тьмяні потоки світла, що тяглися до ядерного скупчення. Ці особливості виявилися схожими на властивості глобулярних скупчень, які, згідно з давньою гіпотезою, можуть поступово мігрувати до центру галактики й зливатися, формуючи нове ядро.
Для перевірки цих висновків дослідники здійснили надвисокоточне моделювання злиттів скупчень із різною масою та динамікою. Моделювання, проведене командою під керівництвом Рорі Сміта з Чилі, показало: чим більша різниця у масі між двома об’єктами, тим довшим буде утворений світловий слід. Цей процес триває менш як 100 мільйонів років, а спостережувані залишки існують ще менше, що пояснює їхню рідкість у спостереженнях.
Відкриття надає перше пряму підтвердження того, як формуються ядерні скупчення в карликових галактиках шляхом злиття менших скупчень. Робота опублікована в журналі Nature 9 квітня 2025 року й відкриває нові перспективи у вивченні еволюції галактик і структури Всесвіту.
Астрономи вперше безпосередньо зафіксували злиття зоряних скупчень у ядрах карликових галактик — явище, яке тривалий час залишалося лише теоретично припущеним. Спостереження, проведені за допомогою космічного телескопа «Габбл» і підтверджені комп’ютерним моделюванням, допомагають пояснити, як у найменших галактиках формуються надщільні зоряні структури, відомі як ядерні скупчення.
Карликові галактики є найпоширенішим типом галактик у Всесвіті. Вони значно менші за такі системи, як Чумацький Шлях, і можуть містити у сто разів менше зір. Їхнє вивчення є ключовим для розуміння того, як відбувається формування більших галактик. Центральні ядерні зоряні скупчення — надщільні об’єднання з сотень тисяч або мільйонів зір — раніше залишалися загадкою для науковців.
Дослідження очолила постдокторантка Меліна Пулен з Університету Оулу у Фінляндії. Вона разом з міжнародною командою дослідників виявила в даних спостережень за 80 карликовими галактиками ознаки незвичних структур — кілька зоряних скупчень поблизу центру або тьмяні потоки світла, що тяглися до ядерного скупчення. Ці особливості виявилися схожими на властивості глобулярних скупчень, які, згідно з давньою гіпотезою, можуть поступово мігрувати до центру галактики й зливатися, формуючи нове ядро.
Для перевірки цих висновків дослідники здійснили надвисокоточне моделювання злиттів скупчень із різною масою та динамікою. Моделювання, проведене командою під керівництвом Рорі Сміта з Чилі, показало: чим більша різниця у масі між двома об’єктами, тим довшим буде утворений світловий слід. Цей процес триває менш як 100 мільйонів років, а спостережувані залишки існують ще менше, що пояснює їхню рідкість у спостереженнях.
Відкриття надає перше пряму підтвердження того, як формуються ядерні скупчення в карликових галактиках шляхом злиття менших скупчень. Робота опублікована в журналі Nature 9 квітня 2025 року й відкриває нові перспективи у вивченні еволюції галактик і структури Всесвіту.
