427
Гіпотетичні мегаструктури, відомі як сфери Дайсона, які мали б дозволити розвиненим інопланетним цивілізаціям отримувати майже всю енергію зірки, довгий час вважалися неможливими через їхню катастрофічну нестабільність. Проте нове дослідження інженера з Університету Глазго Коліна Макіннеса вказує: така структура може бути стабільною — але лише в одній специфічній конфігурації зоряної системи.
Згідно з класичною ідеєю Фрімена Дайсона 1960-х років, сферу можна було б збудувати, розібравши планету на зразок Юпітера й використавши її матеріали для побудови оболонки, яка огортає зірку. Проблема в тому, що в центрі порожнистої сфери сила тяжіння скасовується, і жоден гравітаційний механізм не утримує зірку в стабільному положенні — вона зрештою врізається в конструкцію.
Гіпотетична сфера Дайсона
Однак Макіннес дослідив можливість стабілізації сфери в подвійних зоряних системах. Він виявив, що в системі з двома зорями, де одна значно менша за іншу (масою не більше ніж 10% від маси основної зірки), можна теоретично створити стабільну сферу, яка огортатиме саме меншу зорю. Її орбітальний рух навколо масивнішого компаньйона слугує гравітаційною «якорною системою», утримуючи сферу в безпечній траєкторії та запобігаючи зіткненню.
Втім, така конфігурація можлива лише за суворих умов: сама сфера повинна бути дуже легкою і тонкою, щоби не впливати на загальну гравітаційну динаміку системи. Також у цьому теоретичному моделюванні не враховано інженерні труднощі — як саме побудувати подібну структуру, витримати напруги тощо.
Ці висновки можуть вплинути на методи пошуку розвинених інопланетних цивілізацій. Замість того щоб шукати сліди сфер Дайсона навколо самотніх зірок, вчені можуть звернути увагу на подвійні системи з великою зіркою та менш яскравим інфрачервоним супутником — можливо, це і є ознака витоку тепла зі сфери Дайсона, яка огортає меншу зірку.
Гіпотетичні мегаструктури, відомі як сфери Дайсона, які мали б дозволити розвиненим інопланетним цивілізаціям отримувати майже всю енергію зірки, довгий час вважалися неможливими через їхню катастрофічну нестабільність. Проте нове дослідження інженера з Університету Глазго Коліна Макіннеса вказує: така структура може бути стабільною — але лише в одній специфічній конфігурації зоряної системи.
Згідно з класичною ідеєю Фрімена Дайсона 1960-х років, сферу можна було б збудувати, розібравши планету на зразок Юпітера й використавши її матеріали для побудови оболонки, яка огортає зірку. Проблема в тому, що в центрі порожнистої сфери сила тяжіння скасовується, і жоден гравітаційний механізм не утримує зірку в стабільному положенні — вона зрештою врізається в конструкцію.
Гіпотетична сфера Дайсона
Однак Макіннес дослідив можливість стабілізації сфери в подвійних зоряних системах. Він виявив, що в системі з двома зорями, де одна значно менша за іншу (масою не більше ніж 10% від маси основної зірки), можна теоретично створити стабільну сферу, яка огортатиме саме меншу зорю. Її орбітальний рух навколо масивнішого компаньйона слугує гравітаційною «якорною системою», утримуючи сферу в безпечній траєкторії та запобігаючи зіткненню.
Втім, така конфігурація можлива лише за суворих умов: сама сфера повинна бути дуже легкою і тонкою, щоби не впливати на загальну гравітаційну динаміку системи. Також у цьому теоретичному моделюванні не враховано інженерні труднощі — як саме побудувати подібну структуру, витримати напруги тощо.
Ці висновки можуть вплинути на методи пошуку розвинених інопланетних цивілізацій. Замість того щоб шукати сліди сфер Дайсона навколо самотніх зірок, вчені можуть звернути увагу на подвійні системи з великою зіркою та менш яскравим інфрачервоним супутником — можливо, це і є ознака витоку тепла зі сфери Дайсона, яка огортає меншу зірку.
