445
Вчені вперше довели, що деякі види лишайників здатні не лише виживати, а й залишатися метаболічно активними в умовах, наближених до поверхні Марса. У межах лабораторного експерименту дві різні за властивостями види — Diploschistes muscorum та Cetraria aculeata — були піддані впливу симульованої атмосфери Червоної планети, включно з іонізуючим рентгенівським випромінюванням, низьким тиском, коливаннями температури та високою концентрацією CO₂.
Особливо стійким до радіації виявився лишайник Diploschistes muscorum. Фунгічний компонент симбіозу залишався активним навіть під час п’ятигодинного випробування в умовах, еквівалентних року сонячної активності на Марсі. Це свідчить про здатність лишайників ефективно активувати захисні механізми та здійснювати обмін речовин за екстремальних обставин.
Дослідження було проведене в спеціальній вакуумній камері, яка точно відтворювала марсіанське середовище. Окрему увагу дослідники приділили гідратації організмів, адже наявність води є критичним чинником у протистоянні іонізувальному випромінюванню. Завдяки цьому вдалося спостерігати унікальні біологічні реакції, які раніше не фіксувалися в аналогічних дослідженнях.
Отримані результати змінюють уявлення про межі життєздатності живих організмів та відкривають нові горизонти для астробіології. Вчені наголошують: такі симбіотичні системи, як лишайники, можуть бути першими кандидатами на вивчення або навіть колонізацію екстремальних середовищ за межами Землі, зокрема на Марсі.
Автори дослідження закликають до продовження експериментів, у тому числі довготривалих — із моделюванням хронічного впливу радіації. Це допоможе краще зрозуміти не лише потенціал лишайників для виживання в космосі, а й механізми їх адаптації, що можуть мати практичне значення для біотехнологій та космічних програм майбутнього.
Вчені вперше довели, що деякі види лишайників здатні не лише виживати, а й залишатися метаболічно активними в умовах, наближених до поверхні Марса. У межах лабораторного експерименту дві різні за властивостями види — Diploschistes muscorum та Cetraria aculeata — були піддані впливу симульованої атмосфери Червоної планети, включно з іонізуючим рентгенівським випромінюванням, низьким тиском, коливаннями температури та високою концентрацією CO₂.
Особливо стійким до радіації виявився лишайник Diploschistes muscorum. Фунгічний компонент симбіозу залишався активним навіть під час п’ятигодинного випробування в умовах, еквівалентних року сонячної активності на Марсі. Це свідчить про здатність лишайників ефективно активувати захисні механізми та здійснювати обмін речовин за екстремальних обставин.
Дослідження було проведене в спеціальній вакуумній камері, яка точно відтворювала марсіанське середовище. Окрему увагу дослідники приділили гідратації організмів, адже наявність води є критичним чинником у протистоянні іонізувальному випромінюванню. Завдяки цьому вдалося спостерігати унікальні біологічні реакції, які раніше не фіксувалися в аналогічних дослідженнях.
Отримані результати змінюють уявлення про межі життєздатності живих організмів та відкривають нові горизонти для астробіології. Вчені наголошують: такі симбіотичні системи, як лишайники, можуть бути першими кандидатами на вивчення або навіть колонізацію екстремальних середовищ за межами Землі, зокрема на Марсі.
Автори дослідження закликають до продовження експериментів, у тому числі довготривалих — із моделюванням хронічного впливу радіації. Це допоможе краще зрозуміти не лише потенціал лишайників для виживання в космосі, а й механізми їх адаптації, що можуть мати практичне значення для біотехнологій та космічних програм майбутнього.
