562
Астрономи за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба виявили найвіддаленішу «мертву» галактику з усіх відомих — вона припинила утворення зірок лише через 700 мільйонів років після Великого вибуху. Це відкриття змушує переглянути чинні уявлення про формування галактик, адже згідно з сучасними моделями, настільки масивні об’єкти мали б розвиватися значно довше.
Виявлена галактика отримала назву RUBIES-UDS-QG-z7. Вона містить понад 10 мільярдів сонячних мас у межах простору всього 650 світлових років у діаметрі. Така щільність є порівнянною з найкомпактнішими ядрами еліптичних галактик, які спостерігаються у відносно ближчому Всесвіті. Подібні системи відомі як «червоні та мертві», адже в них майже відсутні молоді зорі, які світять у синьому спектрі — залишаються лише старі й холодні червонуваті зірки.
Дані, отримані у рамках європейської програми RUBIES, свідчать: RUBIES-UDS-QG-z7 вже мала сформовану популяцію зірок і завершила активну фазу утворення нових ще до досягнення віку у 600 мільйонів років. Це означає, що темпи її еволюції були вкрай високими, і вона загасла набагато раніше, ніж прогнозували чинні космологічні моделі.
Провідні автори дослідження припускають, що такі ранні «мертві» галактики зустрічаються щонайменше у 100 разів частіше, ніж передбачають наявні теорії. Це може свідчити про недооцінений вплив зіркових вітрів, вибухів наднових або надмасивних чорних дір на швидкість еволюції галактик у молодому Всесвіті.
Мала фізична величина галактики RUBIES-UDS-QG-z7 свідчить про надзвичайну щільність і вказує, що саме подібні об’єкти могли стати основою для ядер сучасних гігантських еліптичних галактик. Це відкриття значно розширює уявлення вчених про темпи й умови формування масивних структур у перші століття існування Всесвіту.
Астрономи за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба виявили найвіддаленішу «мертву» галактику з усіх відомих — вона припинила утворення зірок лише через 700 мільйонів років після Великого вибуху. Це відкриття змушує переглянути чинні уявлення про формування галактик, адже згідно з сучасними моделями, настільки масивні об’єкти мали б розвиватися значно довше.
Виявлена галактика отримала назву RUBIES-UDS-QG-z7. Вона містить понад 10 мільярдів сонячних мас у межах простору всього 650 світлових років у діаметрі. Така щільність є порівнянною з найкомпактнішими ядрами еліптичних галактик, які спостерігаються у відносно ближчому Всесвіті. Подібні системи відомі як «червоні та мертві», адже в них майже відсутні молоді зорі, які світять у синьому спектрі — залишаються лише старі й холодні червонуваті зірки.
Дані, отримані у рамках європейської програми RUBIES, свідчать: RUBIES-UDS-QG-z7 вже мала сформовану популяцію зірок і завершила активну фазу утворення нових ще до досягнення віку у 600 мільйонів років. Це означає, що темпи її еволюції були вкрай високими, і вона загасла набагато раніше, ніж прогнозували чинні космологічні моделі.
Провідні автори дослідження припускають, що такі ранні «мертві» галактики зустрічаються щонайменше у 100 разів частіше, ніж передбачають наявні теорії. Це може свідчити про недооцінений вплив зіркових вітрів, вибухів наднових або надмасивних чорних дір на швидкість еволюції галактик у молодому Всесвіті.
Мала фізична величина галактики RUBIES-UDS-QG-z7 свідчить про надзвичайну щільність і вказує, що саме подібні об’єкти могли стати основою для ядер сучасних гігантських еліптичних галактик. Це відкриття значно розширює уявлення вчених про темпи й умови формування масивних структур у перші століття існування Всесвіту.
