90
Марсіанський пил становить серйозну загрозу для здоров’я майбутніх астронавтів. До такого висновку дійшла міждисциплінарна група науковців з Університету Колорадо, Університету Південної Каліфорнії та інших установ. Результати їхнього дослідження, опублікованого в журналі GeoHealth, показують, що пил на Марсі містить токсичні речовини, які можуть викликати серйозні проблеми з легенями, щитоподібною залозою та іншими органами.
У складі марсіанського пилу виявлено силікати, оксиди заліза, метали на кшталт берилію та миш’яку, а також перекисні солі — перхлорати. Навіть у незначних концентраціях ці речовини можуть бути небезпечними, особливо за умови тривалого впливу, якого неминуче зазнають астронавти під час місій, що можуть тривати понад рік. Автори дослідження вказують, що найдрібніші частинки пилу (менше 3 мікрометрів) можуть проникати глибоко в легені і навіть у кровотік.
Порівняння з досвідом місій «Аполлон» свідчить про реальні ризики: тодішні астронавти скаржилися на подразнення очей і дихальних шляхів від місячного пилу. На Марсі ситуація ще складніша через хімічний склад і тривалість перебування. Зокрема, вдихання пилу з високим вмістом силікату може спричинити розвиток силікозу — невиліковного захворювання легенів, аналогічного «чорній хворобі» шахтарів.
Дослідник Джастін Ванг на вулкані Турріальба в Коста-Риці в рамках дослідження з пошуку аналогів марсіанського середовища на Землі.
Особливу увагу науковці звертають на перхлорати, які на Марсі трапляються значно частіше, ніж на Землі. Ці сполуки здатні порушувати роботу щитоподібної залози та спричиняти анемію. Одним із можливих рішень може бути прийом йодовмісних препаратів, однак їх надмірне вживання також має побічні ефекти. Крім того, необхідно розробити спеціальні системи фільтрації повітря та засоби очищення скафандрів від пилу.
Дослідники наголошують: питання пилу на Марсі — не другорядне. Його вирішення потрібно передбачити ще до перших пілотованих місій. Попри складність проблеми, вона є потенційно вирішуваною, якщо заздалегідь вжити профілактичних заходів і забезпечити астронавтів відповідними технологіями захисту.
Марсіанський пил становить серйозну загрозу для здоров’я майбутніх астронавтів. До такого висновку дійшла міждисциплінарна група науковців з Університету Колорадо, Університету Південної Каліфорнії та інших установ. Результати їхнього дослідження, опублікованого в журналі GeoHealth, показують, що пил на Марсі містить токсичні речовини, які можуть викликати серйозні проблеми з легенями, щитоподібною залозою та іншими органами.
У складі марсіанського пилу виявлено силікати, оксиди заліза, метали на кшталт берилію та миш’яку, а також перекисні солі — перхлорати. Навіть у незначних концентраціях ці речовини можуть бути небезпечними, особливо за умови тривалого впливу, якого неминуче зазнають астронавти під час місій, що можуть тривати понад рік. Автори дослідження вказують, що найдрібніші частинки пилу (менше 3 мікрометрів) можуть проникати глибоко в легені і навіть у кровотік.
Порівняння з досвідом місій «Аполлон» свідчить про реальні ризики: тодішні астронавти скаржилися на подразнення очей і дихальних шляхів від місячного пилу. На Марсі ситуація ще складніша через хімічний склад і тривалість перебування. Зокрема, вдихання пилу з високим вмістом силікату може спричинити розвиток силікозу — невиліковного захворювання легенів, аналогічного «чорній хворобі» шахтарів.
Дослідник Джастін Ванг на вулкані Турріальба в Коста-Риці в рамках дослідження з пошуку аналогів марсіанського середовища на Землі.
Особливу увагу науковці звертають на перхлорати, які на Марсі трапляються значно частіше, ніж на Землі. Ці сполуки здатні порушувати роботу щитоподібної залози та спричиняти анемію. Одним із можливих рішень може бути прийом йодовмісних препаратів, однак їх надмірне вживання також має побічні ефекти. Крім того, необхідно розробити спеціальні системи фільтрації повітря та засоби очищення скафандрів від пилу.
Дослідники наголошують: питання пилу на Марсі — не другорядне. Його вирішення потрібно передбачити ще до перших пілотованих місій. Попри складність проблеми, вона є потенційно вирішуваною, якщо заздалегідь вжити профілактичних заходів і забезпечити астронавтів відповідними технологіями захисту.
