329
Науковці вперше зафіксували потужний вплив сонячного вітру на Юпітер, який спричинив нагрівання майже половини поверхні планети до 500 °C. Це стало можливим завдяки спостереженням космічного апарата «Юнона» та наземних телескопів. Явище показало, що навіть гігантські планети з потужними магнітними полями можуть виявитися вразливими до динамічних процесів, які породжує Сонце.
Юпітер має найсильніше магнітне поле в Сонячній системі, яке простягається на 7 мільйонів кілометрів у напрямку до Сонця. Проте виявилося, що навіть таке магнітне поле зазнає компресії від сонячного вітру — потоку заряджених частинок. Внаслідок цього магнітосфера Юпітера стискається, що викликає утворення розпечених зон в атмосфері планети, раніше не зафіксованих на такому рівні.
Під час одного з таких зіткнень температура в атмосфері зросла з 350 до 500 градусів Цельсія. Це супроводжувалося посиленням полярних сяйв у високих широтах, які, своєю чергою, спричинили поширення гарячого газу до екваторіальної зони. Дослідники зазначають, що подібні події можуть траплятися два-три рази на місяць.
До цього вважалося, що сильні вітри на Юпітері утримують тепло полярних сяйв у приполярних регіонах. Проте нові дані свідчать про більш глобальний розподіл тепла. Це змінює уявлення про атмосферну динаміку гігантських планет і роль Сонця у формуванні кліматичних процесів навіть на таких далеких об’єктах.
Науковці підкреслюють, що Юпітер є своєрідною лабораторією для дослідження впливу сонячної активності на планети. Такі спостереження можуть допомогти краще розуміти, як подібні явища впливають на Землю, зокрема у контексті геомагнітних бур, які здатні виводити з ладу навігаційні та енергетичні системи.
Науковці вперше зафіксували потужний вплив сонячного вітру на Юпітер, який спричинив нагрівання майже половини поверхні планети до 500 °C. Це стало можливим завдяки спостереженням космічного апарата «Юнона» та наземних телескопів. Явище показало, що навіть гігантські планети з потужними магнітними полями можуть виявитися вразливими до динамічних процесів, які породжує Сонце.
Юпітер має найсильніше магнітне поле в Сонячній системі, яке простягається на 7 мільйонів кілометрів у напрямку до Сонця. Проте виявилося, що навіть таке магнітне поле зазнає компресії від сонячного вітру — потоку заряджених частинок. Внаслідок цього магнітосфера Юпітера стискається, що викликає утворення розпечених зон в атмосфері планети, раніше не зафіксованих на такому рівні.
Під час одного з таких зіткнень температура в атмосфері зросла з 350 до 500 градусів Цельсія. Це супроводжувалося посиленням полярних сяйв у високих широтах, які, своєю чергою, спричинили поширення гарячого газу до екваторіальної зони. Дослідники зазначають, що подібні події можуть траплятися два-три рази на місяць.
До цього вважалося, що сильні вітри на Юпітері утримують тепло полярних сяйв у приполярних регіонах. Проте нові дані свідчать про більш глобальний розподіл тепла. Це змінює уявлення про атмосферну динаміку гігантських планет і роль Сонця у формуванні кліматичних процесів навіть на таких далеких об’єктах.
Науковці підкреслюють, що Юпітер є своєрідною лабораторією для дослідження впливу сонячної активності на планети. Такі спостереження можуть допомогти краще розуміти, як подібні явища впливають на Землю, зокрема у контексті геомагнітних бур, які здатні виводити з ладу навігаційні та енергетичні системи.
