395
Астрономи вперше вірогідно підтвердили існування чотирьох кам’янистих екзопланет біля найближчої до нас окремої зорі — зорі Барнарда, яка розташована лише за шість світлових років від Сонця. Це відкриття розв’язує столітню астрономічну загадку: з початку XX століття астрономи підозрювали, що ця зоря має планети, однак доказів не вистачало. Лише завдяки сучасним надточним інструментам вдалося виявити надзвичайно слабкі сигнали гравітаційного впливу малих планет на зорю.
Усі чотири планети значно менші за Землю — їхня маса становить від однієї п’ятої до однієї третьої земної. Вони були виявлені методом радіальної швидкості, коли за коливанням зоряного світла визначають наявність об’єктів, що обертаються навколо зорі. У випадку зорі Барнарда ці коливання сягали лише 0,2−0,5 м/с — менше, ніж швидкість ходьби людини. Для порівняння: фонові «тремтіння» самої зорі — близько 2 м/с — у кілька разів перевищували шуканий сигнал, що ускладнювало виявлення.
Щоб відокремити справжні планетарні сигнали від зоряного шуму, дослідники створили математичні моделі поведінки зорі, вивчаючи її вібрації та інші активні прояви. Це дозволило очистити дані й підтвердити наявність чотирьох планет — з позначеннями b, c, d та e. Найближча з них завершує орбіту за трохи більше ніж дві доби, а найдальша — менш ніж за тиждень. Через таку близькість до червоного карлика всі вони, ймовірно, занадто гарячі для підтримки життя.
Попри це, відкриття має велике значення для науки. Це свідчить, що малі кам’янисті планети, схожі на Землю, можуть бути поширенішими, ніж вважалося. Саме такі світи вважаються найперспективнішими для пошуку життя, хоча їх і найважче виявити. Нові інструменти на кшталт MAROON-X (встановлений на телескопі Gemini) і ESPRESSO (на телескопі VLT у Чилі) демонструють, що ми лише починаємо розкривати повну картину планетних систем поблизу Сонячної.
Відкриття здійснено міжнародною групою вчених під керівництвом Рітвіка Басанта з Чиказького університету й опубліковано в березні 2025 року. Після понад 100 років спроб астрономи нарешті довели, що зірка Барнарда — не самотня.
Астрономи вперше вірогідно підтвердили існування чотирьох кам’янистих екзопланет біля найближчої до нас окремої зорі — зорі Барнарда, яка розташована лише за шість світлових років від Сонця. Це відкриття розв’язує столітню астрономічну загадку: з початку XX століття астрономи підозрювали, що ця зоря має планети, однак доказів не вистачало. Лише завдяки сучасним надточним інструментам вдалося виявити надзвичайно слабкі сигнали гравітаційного впливу малих планет на зорю.
Усі чотири планети значно менші за Землю — їхня маса становить від однієї п’ятої до однієї третьої земної. Вони були виявлені методом радіальної швидкості, коли за коливанням зоряного світла визначають наявність об’єктів, що обертаються навколо зорі. У випадку зорі Барнарда ці коливання сягали лише 0,2−0,5 м/с — менше, ніж швидкість ходьби людини. Для порівняння: фонові «тремтіння» самої зорі — близько 2 м/с — у кілька разів перевищували шуканий сигнал, що ускладнювало виявлення.
Щоб відокремити справжні планетарні сигнали від зоряного шуму, дослідники створили математичні моделі поведінки зорі, вивчаючи її вібрації та інші активні прояви. Це дозволило очистити дані й підтвердити наявність чотирьох планет — з позначеннями b, c, d та e. Найближча з них завершує орбіту за трохи більше ніж дві доби, а найдальша — менш ніж за тиждень. Через таку близькість до червоного карлика всі вони, ймовірно, занадто гарячі для підтримки життя.
Попри це, відкриття має велике значення для науки. Це свідчить, що малі кам’янисті планети, схожі на Землю, можуть бути поширенішими, ніж вважалося. Саме такі світи вважаються найперспективнішими для пошуку життя, хоча їх і найважче виявити. Нові інструменти на кшталт MAROON-X (встановлений на телескопі Gemini) і ESPRESSO (на телескопі VLT у Чилі) демонструють, що ми лише починаємо розкривати повну картину планетних систем поблизу Сонячної.
Відкриття здійснено міжнародною групою вчених під керівництвом Рітвіка Басанта з Чиказького університету й опубліковано в березні 2025 року. Після понад 100 років спроб астрономи нарешті довели, що зірка Барнарда — не самотня.
