212
Астрофізики з Університету Західного Онтаріо створили комп’ютерну модель, яка свідчить: у межах Сонячної системи можуть перебувати мільйони міжзоряних об’єктів — уламків, що ймовірно надійшли з найближчої до нас зоряної системи Альфа Центавра. Дослідження відкриває нову перспективу на взаємозв’язок зоряних систем і надає науковцям унікальну можливість вивчати будову інших світів без необхідності залишати межі нашої системи.
У моделюванні, проведеному дослідником Грегом Коула та професором Полом Віґертом, враховувалася динаміка викиду матеріалу з системи Альфа Центавра, яка має три зорі. Подібно до нашої системи, де гігантські планети можуть викидати астероїди за межі гравітаційного впливу Сонця, у сусідній системі такі явища можуть бути навіть частішими. За оцінками вчених, нині в хмарі Оорта — сферичній оболонці з комет і крижаних тіл, що оточує Сонячну систему, — вже можуть перебувати понад мільйон міжзоряних об’єктів діаметром понад 100 метрів, які надійшли з Альфа Центавра.
Модель також передбачає, що приблизно 10 мікроскопічних метеорів, розміром до 100 мікрометрів, щорічно потрапляють в атмосферу Землі. Вони не становлять жодної небезпеки, проте можуть містити цінну інформацію про хімічний склад інших зоряних систем. Імовірність того, що знайдений метеорит має міжзоряне походження, становить один на трильйон.
Це дослідження підкріплює нову концепцію — розгляд галактики не як набору ізольованих зоряних систем, а як єдиної динамічної мережі, де матеріали переміщуються між зірками. Першим підтвердженим прикладом міжзоряного об’єкта був ʻOumuamua, виявлений у 2017 році. Нові моделі дозволяють припустити, що подібних прибульців набагато більше, просто більшість із них досі залишається непоміченою.
За словами авторів дослідження, майбутнє вивчення таких об’єктів дозволить не лише дізнатися більше про інші планетні системи, а й можливо — знайти ключі до розуміння процесів формування зірок і планет у масштабах усієї Галактики.
Астрофізики з Університету Західного Онтаріо створили комп’ютерну модель, яка свідчить: у межах Сонячної системи можуть перебувати мільйони міжзоряних об’єктів — уламків, що ймовірно надійшли з найближчої до нас зоряної системи Альфа Центавра. Дослідження відкриває нову перспективу на взаємозв’язок зоряних систем і надає науковцям унікальну можливість вивчати будову інших світів без необхідності залишати межі нашої системи.
У моделюванні, проведеному дослідником Грегом Коула та професором Полом Віґертом, враховувалася динаміка викиду матеріалу з системи Альфа Центавра, яка має три зорі. Подібно до нашої системи, де гігантські планети можуть викидати астероїди за межі гравітаційного впливу Сонця, у сусідній системі такі явища можуть бути навіть частішими. За оцінками вчених, нині в хмарі Оорта — сферичній оболонці з комет і крижаних тіл, що оточує Сонячну систему, — вже можуть перебувати понад мільйон міжзоряних об’єктів діаметром понад 100 метрів, які надійшли з Альфа Центавра.
Модель також передбачає, що приблизно 10 мікроскопічних метеорів, розміром до 100 мікрометрів, щорічно потрапляють в атмосферу Землі. Вони не становлять жодної небезпеки, проте можуть містити цінну інформацію про хімічний склад інших зоряних систем. Імовірність того, що знайдений метеорит має міжзоряне походження, становить один на трильйон.
Це дослідження підкріплює нову концепцію — розгляд галактики не як набору ізольованих зоряних систем, а як єдиної динамічної мережі, де матеріали переміщуються між зірками. Першим підтвердженим прикладом міжзоряного об’єкта був ʻOumuamua, виявлений у 2017 році. Нові моделі дозволяють припустити, що подібних прибульців набагато більше, просто більшість із них досі залишається непоміченою.
За словами авторів дослідження, майбутнє вивчення таких об’єктів дозволить не лише дізнатися більше про інші планетні системи, а й можливо — знайти ключі до розуміння процесів формування зірок і планет у масштабах усієї Галактики.
