296
Темна енергія — одна з найбільших загадок сучасної науки. Вона складає близько 70% Всесвіту, але що це таке — достеменно ніхто не знає. Ще близько 25% припадає на темну матерію, яка так само залишається незбагненною. І лише 5% — це звичайна матерія, з якої складаються зорі, планети та живі істоти, інформує Phys.
Темна енергія — умовна назва для невідомої сили, що змушує Всесвіт розширюватися все швидше. Вперше про її існування заговорили у 1998 році, коли астрономи помітили: далекі наднові зорі знаходяться далі, ніж мали б за звичайною моделлю гравітації. Це означало, що Всесвіт не просто розширюється — він робить це з прискоренням.
За однією з основних гіпотез, джерелом темної енергії є сам вакуум — порожній простір, який має власну енергію. Її називають космологічною сталою — поняттям, яке вперше ввів Альберт Ейнштейн. Ця теорія лежить в основі сучасної космологічної моделі ΛCDM, яка найкраще пояснює будову та еволюцію Всесвіту.
Втім, дедалі більше спостережень змушують учених сумніватися у цій моделі. Останні результати, отримані за допомогою спектроскопічного інструменту Dark Energy Spectroscopic Instrument (DESI), натякають, що темна енергія може змінюватися з часом, слабшати. Якби це підтвердилося, теорію про вакуум як джерело темної енергії довелося б переглянути — адже порожній простір не може змінювати свої властивості.
Ще одна можлива причина — у самих розрахунках або навіть у нашому розумінні гравітації. Хоча теорія відносності Ейнштейна неодноразово підтверджувалася експериментально, на космічних масштабах можуть існувати нюанси, які науковці поки що не врахували.
Найближчі роки обіцяють прорив у розв’язанні цієї загадки. Вже працює європейський космічний телескоп Euclid, який вивчає далекі галактики. У 2027 році до нього приєднається телескоп NASA імені Ненсі Грейс Роман, а в Чилі завершують будівництво обсерваторії Віри Рубін. Саме великомасштабні огляди неба дадуть шанс зрозуміти, чим є темна енергія — і чи існує вона взагалі.
Як кажуть самі науковці, часу гаяти не можна: з кожною хвилиною далекі галактики віддаляються настільки, що можуть назавжди зникнути з поля зору людства.
Темна енергія — одна з найбільших загадок сучасної науки. Вона складає близько 70% Всесвіту, але що це таке — достеменно ніхто не знає. Ще близько 25% припадає на темну матерію, яка так само залишається незбагненною. І лише 5% — це звичайна матерія, з якої складаються зорі, планети та живі істоти, інформує Phys.
Темна енергія — умовна назва для невідомої сили, що змушує Всесвіт розширюватися все швидше. Вперше про її існування заговорили у 1998 році, коли астрономи помітили: далекі наднові зорі знаходяться далі, ніж мали б за звичайною моделлю гравітації. Це означало, що Всесвіт не просто розширюється — він робить це з прискоренням.
За однією з основних гіпотез, джерелом темної енергії є сам вакуум — порожній простір, який має власну енергію. Її називають космологічною сталою — поняттям, яке вперше ввів Альберт Ейнштейн. Ця теорія лежить в основі сучасної космологічної моделі ΛCDM, яка найкраще пояснює будову та еволюцію Всесвіту.
Втім, дедалі більше спостережень змушують учених сумніватися у цій моделі. Останні результати, отримані за допомогою спектроскопічного інструменту Dark Energy Spectroscopic Instrument (DESI), натякають, що темна енергія може змінюватися з часом, слабшати. Якби це підтвердилося, теорію про вакуум як джерело темної енергії довелося б переглянути — адже порожній простір не може змінювати свої властивості.
Ще одна можлива причина — у самих розрахунках або навіть у нашому розумінні гравітації. Хоча теорія відносності Ейнштейна неодноразово підтверджувалася експериментально, на космічних масштабах можуть існувати нюанси, які науковці поки що не врахували.
Найближчі роки обіцяють прорив у розв’язанні цієї загадки. Вже працює європейський космічний телескоп Euclid, який вивчає далекі галактики. У 2027 році до нього приєднається телескоп NASA імені Ненсі Грейс Роман, а в Чилі завершують будівництво обсерваторії Віри Рубін. Саме великомасштабні огляди неба дадуть шанс зрозуміти, чим є темна енергія — і чи існує вона взагалі.
Як кажуть самі науковці, часу гаяти не можна: з кожною хвилиною далекі галактики віддаляються настільки, що можуть назавжди зникнути з поля зору людства.
