300
Басейн Південний полюс — Ейткен на Місяці — найбільший ударний кратер супутника Землі — виявився також одним із найдавніших об’єктів у всій Сонячній системі. Команда планетологів із Китаю змогла точно визначити його вік завдяки зразкам місячного ґрунту, які у 2024 році доставила на Землю місія «Чан’е-6». Дослідження показало, що кратер сформувався 4,25 мільярда років тому — лише через кілька сотень мільйонів років після утворення Сонячної системи.
Сам басейн простягається на 2500 кілометрів і має глибину до 10 км. Його утворення відносять до епохи інтенсивного астероїдного бомбардування, коли поверхні планет і супутників активно зазнавали ударів з боку великих небесних тіл. Протягом десятиліть вік кратера залишався неточно визначеним: оцінки коливалися між 4,26 та 4,35 мільярда років. Тепер ця проблема вирішена завдяки радіоізотопному аналізу цирконів — мінералів, що утворилися після ударного плавлення кори.
Зразки, які проаналізували китайські вчені, містили уламки нориту — магматичної породи, яка кристалізується під час охолодження розплавленої речовини після удару. Встановивши вік цих уламків, дослідники не лише визначили точну дату формування кратера, а й виявили ще один ударний епізод, що стався приблизно 3,87 мільярда років тому. Ймовірно, він пов’язаний з подальшими геологічними процесами в межах самого басейну.
Окрім фундаментального значення для вивчення Місяця, ці результати можуть стати орієнтиром для вивчення геологічної історії всієї Сонячної системи. Через добре збережений стан Південного полюса — Ейктена його пропонують використовувати як еталон для порівняння з іншими ударними структурами. Таким чином, кратер може допомогти скоригувати моделі еволюції поверхонь планетарних тіл, зокрема в період раннього бомбардування.
У попередніх дослідженнях науковцям уже вдалося уточнити форму басейну: він виявився більш круглим, ніж вважали раніше. Це дає нові підказки щодо характеру астероїда, який сформував кратер, і природи самого зіткнення. Нові дані значно збагачують наше розуміння того, як виглядала молодість Місяця — і разом із ним усього внутрішнього космосу.
Басейн Південний полюс — Ейткен на Місяці — найбільший ударний кратер супутника Землі — виявився також одним із найдавніших об’єктів у всій Сонячній системі. Команда планетологів із Китаю змогла точно визначити його вік завдяки зразкам місячного ґрунту, які у 2024 році доставила на Землю місія «Чан’е-6». Дослідження показало, що кратер сформувався 4,25 мільярда років тому — лише через кілька сотень мільйонів років після утворення Сонячної системи.
Сам басейн простягається на 2500 кілометрів і має глибину до 10 км. Його утворення відносять до епохи інтенсивного астероїдного бомбардування, коли поверхні планет і супутників активно зазнавали ударів з боку великих небесних тіл. Протягом десятиліть вік кратера залишався неточно визначеним: оцінки коливалися між 4,26 та 4,35 мільярда років. Тепер ця проблема вирішена завдяки радіоізотопному аналізу цирконів — мінералів, що утворилися після ударного плавлення кори.
Зразки, які проаналізували китайські вчені, містили уламки нориту — магматичної породи, яка кристалізується під час охолодження розплавленої речовини після удару. Встановивши вік цих уламків, дослідники не лише визначили точну дату формування кратера, а й виявили ще один ударний епізод, що стався приблизно 3,87 мільярда років тому. Ймовірно, він пов’язаний з подальшими геологічними процесами в межах самого басейну.
Окрім фундаментального значення для вивчення Місяця, ці результати можуть стати орієнтиром для вивчення геологічної історії всієї Сонячної системи. Через добре збережений стан Південного полюса — Ейктена його пропонують використовувати як еталон для порівняння з іншими ударними структурами. Таким чином, кратер може допомогти скоригувати моделі еволюції поверхонь планетарних тіл, зокрема в період раннього бомбардування.
У попередніх дослідженнях науковцям уже вдалося уточнити форму басейну: він виявився більш круглим, ніж вважали раніше. Це дає нові підказки щодо характеру астероїда, який сформував кратер, і природи самого зіткнення. Нові дані значно збагачують наше розуміння того, як виглядала молодість Місяця — і разом із ним усього внутрішнього космосу.
