300
Міжнародна команда астрономів, серед яких науковці з Австралійського національного університету (ANU), зафіксувала радіосигнали, що походять від гарячого молекулярного газу поблизу надмасивної чорної діри, яка існувала 12,9 мільярда років тому. Це наразі найдетальніше спостереження гарячого газу біля чорної діри з настільки ранньої епохи існування Всесвіту. Результати дослідження оприлюднено у фаховому дослідницькому журналі Nature Astronomy.
Чорна діра, яку спостерігали вчені, перевищує масу Сонця більш ніж у мільярд разів. Попри це, подібні об’єкти можуть залишатися невидимими для традиційних методів спостереження, оскільки часто приховані за щільними хмарами космічного пилу. Використання радіохвиль дозволило дослідникам зазирнути в області, де ультрафіолетове випромінювання вже неефективне.
У своїй роботі команда використала надвисокочастотні спостереження, здійснені телескопом ALMA (Atacama Large Millimeter Array), щоб вивчити фізичні умови на відстані лише кількох сотень світлових років від чорної діри. Як пояснив співавтор дослідження доктор Такафумі Цукуї з ANU, вдалося виявити механізми нагрівання газу, які суттєво відрізняються від процесів, що зазвичай відбуваються у галактичних середовищах.
Зокрема, матеріал, що обертається навколо чорної діри, випромінює інтенсивні рентгенівські промені, а також створює потужні вітри й ударні хвилі. Вони нагрівають газ до дуже високих енергетичних станів — значно вищих, ніж у регіонах, де основним джерелом енергії є зірки.
Ключовим у цьому дослідженні стало спостереження радіохвиль, що випромінюються молекулами монооксиду вуглецю (CO) у високих енергетичних станах. Це дозволило дослідникам з’ясувати, як поводиться гарячий газ безпосередньо біля чорної діри — там, де інші методи спостереження втрачають ефективність через пил.
На думку авторів, цей підхід може бути використаний і для вивчення інших далеких об’єктів, що дасть змогу створити вичерпну картину формування й еволюції надмасивних чорних дір у ранньому Всесвіті. Зокрема, це може допомогти пояснити, як із «зерняток» на перших етапах існування космосу виростали астрономічні структури колосального масштабу.
Міжнародна команда астрономів, серед яких науковці з Австралійського національного університету (ANU), зафіксувала радіосигнали, що походять від гарячого молекулярного газу поблизу надмасивної чорної діри, яка існувала 12,9 мільярда років тому. Це наразі найдетальніше спостереження гарячого газу біля чорної діри з настільки ранньої епохи існування Всесвіту. Результати дослідження оприлюднено у фаховому дослідницькому журналі Nature Astronomy.
Чорна діра, яку спостерігали вчені, перевищує масу Сонця більш ніж у мільярд разів. Попри це, подібні об’єкти можуть залишатися невидимими для традиційних методів спостереження, оскільки часто приховані за щільними хмарами космічного пилу. Використання радіохвиль дозволило дослідникам зазирнути в області, де ультрафіолетове випромінювання вже неефективне.
У своїй роботі команда використала надвисокочастотні спостереження, здійснені телескопом ALMA (Atacama Large Millimeter Array), щоб вивчити фізичні умови на відстані лише кількох сотень світлових років від чорної діри. Як пояснив співавтор дослідження доктор Такафумі Цукуї з ANU, вдалося виявити механізми нагрівання газу, які суттєво відрізняються від процесів, що зазвичай відбуваються у галактичних середовищах.
Зокрема, матеріал, що обертається навколо чорної діри, випромінює інтенсивні рентгенівські промені, а також створює потужні вітри й ударні хвилі. Вони нагрівають газ до дуже високих енергетичних станів — значно вищих, ніж у регіонах, де основним джерелом енергії є зірки.
Ключовим у цьому дослідженні стало спостереження радіохвиль, що випромінюються молекулами монооксиду вуглецю (CO) у високих енергетичних станах. Це дозволило дослідникам з’ясувати, як поводиться гарячий газ безпосередньо біля чорної діри — там, де інші методи спостереження втрачають ефективність через пил.
На думку авторів, цей підхід може бути використаний і для вивчення інших далеких об’єктів, що дасть змогу створити вичерпну картину формування й еволюції надмасивних чорних дір у ранньому Всесвіті. Зокрема, це може допомогти пояснити, як із «зерняток» на перших етапах існування космосу виростали астрономічні структури колосального масштабу.
