781
На планеті є лише кілька місць, де лососевим під час розливу доводиться перетинати дорогу. Один з таких нерестових шляхів знаходиться у долині річки малесенького містечка Скокоміш.
Це в окрузі Мейсон штату Вашингтон, США, де живе індіанське плем’я скокоміш з однойменною назвою річки.
Саме тут на околиці поселення в низинці є ділянка дороги завдовжки з 20-25 метрів, яку в осінній чи весняний сезон дощів підтоплює на 3-5 сантиметрів, в деяких місцях на десять, якщо дощі рясні були. Ось там щоразу в такий сезон доводиться виставляти дорожні знаки.
Яким страховим компаніям варто довіряти? Тим, хто давно на ринку та має бездоганну репутацію. Страхова компанія ARX вже понад 30 років на ринку (раніше — під назвою АХА-Страхування), з яких 16 є лідером за кількістю діючих полісів КАСКО.
Ділянка шляху коротка, але дивовижна за кількістю лососевих на один квадратний метр дороги. Скриншот: Авто24
В перекладі на українську мову їх зміст приблизно звучить так: «Попереду переправа лосося», «Лососевий перехід», «Обережно: лосось переходить дорогу», «Лососева переправа», «Їдьте повільно та обережно, риба переходить дорогу». Сталої назви не існує, вона може мінятися, але зміст зрозумілий усім водіям.
Тут взяли за правило їхати не більше 25 миль, тобто десь в межах 40 км на під’їзді, і зовсім повільно, мало не зі швидкістю пішохода, по заповненій водою ділянці дороги. Саме в цій низинці лососеві щоразу користуються затопленою дорогою для міграції на інший бік – йдуть проти течії до верхів’я.
Знаки можуть бути різні, за текстом відрізнятися, але зміст у всіх однаковий – риба переходить дорогу. Колаж: Авто24
Попри велику масовість міграції лососевих, під колеса автомобілів риба практично не потрапляє. Складається враження, що в потрібний момент, коли автомобіль тихим ходом перетинає цю ділянку, риба наче призупиняється, під колеса не пнеться, перечікує, а коли загроза минає, то продовжує свій шлях.
Водії також поводяться тут обережно, навіть маневрують, щоб бува, не наїхати колесами на цих сезонних гостей. Тут водіям слід віддати належне – з повагою ставляться до «пішоходів», надають їм перевагу.
Риба через низький рівень води з певними труднощами перетинає асфальтову двосмугову дорогу місцевого значення й зникає в підтопленій низині, порослій ситняком. Там вона й відкладає ікру.
Попри таку масовість підходу косяків до поселення, ніхто з водіїв навіть й подумки не намагається схопити за зябри дві-три рибини для приготування смачної вечері з підсмаженого лосося чи рибного пирога. І це при тому, що рибини мають у вазі по кілограму-півтора, а то й по два-три кіло кожна. Місцевих жителів з сачками, кошиками, сітками там також не видно – рибалка в нерест заборонена.
Попри те, що лосось ухиляється від коліс автомобіля восени та весною, коли йде на нерест, у зворотний шлях він не повертається, а після відкладення ікри гине. Однак інтуїція все-таки веде сюди. Ікрокладам доводиться долати сотні миль по узбережжю, а потім по річці до цього місця, де за дорогою колись повноводного річища у них останній прихисток.
Інстинкт лососям чомусь не підказує, що бувають роки, коли через спеку та пересихання цієї заплави, тут гинуть не тільки вони, але й мальки – місце за автодорогою тут надто обманливе.
