193
| Наварро, самець рисі, сфотографований фотопасткою
У двох популяціях, які не взаємодіяли, залишалося менше ніж 100 особин, але тепер ситуація налагодилася.
Іберійська рись з довжиною тіла менше ніж 100 см і висотою 45 см — рідкісне видовище. У найнижчій точці у двох популяціях, які не взаємодіяли між собою в Іспанії та Португалії, залишалося менш ніж 100 особин, і лише 25 з них були самками репродуктивного віку. У результаті вид опинився на межі зникнення, пише BBC.
За словами керівника програми відтворення в Іспанії та Португалії Родріго Серра, ще 20 років тому іберійська рись перебувала в неймовірно жалюгідному стані: єдиним видом котячих, якому загрожувала така небезпека, тисячі років тому був шаблезубий тигр.
Простими словами, іберійська рись була за крок від вимирання. Скорочення популяції частково пов’язували з тим, що все більше земель використовувалося для сільського господарства. Однак свою лепту також внесло зростання кількості смертельних випадків на дорогах і боротьба за їжу. Річ у тім, що основною здобиччю рисей є дикі кролики, а їхня чисельність унаслідок двох пандемій скоротилася на 95%.
До 2005 року в Португалії просто не залишилося рисей, проте для Іспанії цей рік став успішним, оскільки в неволі народилося перше потомство. Знадобилося ще три роки, щоб Португалія ухвалила рішення про національний план дій зі збереження виду. Це призвело до того, що в Сілвеші, Алгарві, був побудований Національний центр розведення іберійських рисей.
Робота центру була зосереджена на двох напрямках:
- підготовка до життя в дикій природі;
- спарювання для розмноження.
За словами Серра, коли вони з колегами помічають, що виводок стає більш впевненим, вони заходять і переслідують їх, створюючи багато шуму, щоб налякати тварин. Таким чином дослідники навчають рисей не наближатися до людей у дикій природі. Учені також використовують спеціальну систему тунелів у центрі, щоб годувати тварин і звести до мінімуму взаємодію з людиною. Коли приходить час, тварин випускають у дику природу.
Автори проєкту зазначають, що саме генетика визначає, де саме опиняться рисі. Це необхідно для того, щоб знизити ризики інбридингу та хвороб. Навіть якщо рись народилася в Португалії, її можуть привезти в Іспанію.
За словами Педро Сарменто, який відповідає за реінтродукцію рисі в Португалії та вивчає вид уже понад 30 років, програма розведення та повернення тварин у дику природу були сприйняті як успіх. Однак учені попереджають, що в міру зростання популяції можуть виникнути та проблеми.
Річ у тім, що рисей часто випускають на приватні землі в Португалії, а тому організаторам програми спочатку необхідно домовитися з власниками. За словами Сарменто, за час програми також були зафіксовані деякі напади на курники, але, на щастя, їх було небагато.
З моменту, коли Іспанія вирішила зосередити зусилля на порятунку виду, минуло майже три десятиліття і тепер учені вважають, що іберійська рись більше не перебуває на межі зникнення. Ба більше, дослідники сподіваються, що вже за 10 років вид досягне сприятливого статусу — щоб це сталося, чисельність особин у дикій природі має сягнути 5000 — 6000 особин.
Раніше Фокус писав про те, що незворушна канадська рись влаштувала фотосесію з камерою-пасткою.
