Арктика на межі змін: як клімат, геополітика та економічні інтереси змінюють майбутнє регіону

20.01.2025   10:30    341

Після гучних заяв президента США Дональда Трампа про бажання придбати Гренландію, Арктика знову з’явилась у фокусі уваги. Регіон може стати джерелом ресурсів, скоротити логістичні шляхи та має стратегічне значення у геополітичному та воєнному вимірі. Спробуємо з’ясувати як політики та зміни клімату можуть вплинути на розвиток регіону.

Спека на полюсі

У 2023 році температура в регіоні була на 4°C вищою за середні показники XX століття, а танення арктичного льоду прогресує з неймовірною швидкістю. За даними NASA, площа морського льоду щороку скорочується на 13% від середніх показників 1981–2010 років. Це загрожує підвищенням рівня світового океану, який щорічно зростає на 0,8 мм через танення льодовиків Гренландії.

Парадоксально, але наслідки глобального потепління та зміни клімату найбільш помітні та значні саме у цьому регіоні. Причино стає водяна пара, що утворюється внаслідок більшого випаровування в умовах відкритого океану. Це важливо, тому що водяна пара є парниковим газом так само, як вуглекислий газ і метан. Вона утримує тепло в атмосфері.

Більша втрата морської криги викликає більше випаровування, яке утримує більше тепла, яке своєю чергою сприяє більшому таненню цієї ж криги, і все це – частина замкнутого кола.




Дослідження показали, що різке та потенційно руйнівне підвищення температури на 3–5 °C в Арктиці тепер неминуче, навіть якщо світові вдасться скоротити викиди парникових газів відповідно до Паризької угоди. За даними ООН, зимові температури на північному полюсі, ймовірно, зростуть щонайменше на 3°C у порівнянні з доіндустріальним рівнем до середини століття, а також можуть відбутися подальші підвищення на 5–9°C вище середнього значення для регіону.

Середня зміна температури до 2090 року у порівнянні з періодом 1986-2005 років на Землі Середня зміна температури до 2090 року у порівнянні з періодом 1986-2005 років на Землі

Однак це може стати проблемою, не лише для цього регіону. Вчені побоюються, що нагрівання Арктики може спровокувати кліматичну «переломну точку», оскільки танення вічної мерзлоти вивільняє в атмосферу парниковий газ метан, який, своєю чергою, може створити ефект швидкого потепління. Не кажучи про підняття рівня Світового океану.

Навіть якщо всі викиди вуглецю припинити негайно (що неможливо) Арктичний регіон все одно нагріється більш ніж на 5°C до кінця століття.

Останні новини:  Вчені знайшли кандидата на найшвидшу екзопланетну систему
Ще п’ять років тому більшість наукових версій схилялись до прогнозу, що ми побачимо літо без морського льоду в Арктиці, ймовірно, до кінця століття. Тепер за різними оцінками цей прогноз віднесено до 2030 або 2040.

Торгові шляхи та ресурси

У 2018 році вантажний корабель канадської компанії MV Nunavik, вперше пройшов територією поза Полярним колом без супроводу криголамів. Танення криги та менш сувора погода сприяють розвитку арктичних логістичних маршрутів.

Кількість вантажів, що перевозяться Північним морським шляхом, залишається низькою порівняно з Суецьким каналом, але зростає з кожним роком. Обсяг вантажів, перевезених Північним морським шляхом у 2023 році досяг історичного максимуму і склав 36,254 млн тонн.

Підписуйтеся на наші соцмережі

ПМШ скорочує відстань між Європою та Азією на 40% порівняно з традиційним маршрутом через Суецький канал. Товщина льоду безпосередньо впливає на вартість доставки. Зараз, коли через погодні умови арктичний лід повільно тане, очікується зниження вартості криголамних послуг. Тому плата за супровід криголама NSR може бути в кілька разів нижчою за плату ніж прохід Суецьким каналом.

Американський криголам USCGC Healy Американський криголам USCGC Healy

Іншою причиною пожвавлення в регіоні є багаті ресурси. Наприклад, лише у Гренландії є приблизно 90 мільярдів барелів нерозвіданої нафти, 30 відсотків світових запасів газу та рідкоземельні мінерали, необхідні для сучасних технологій. А потенціал Арктики для розвитку вітрових і гідроелектростанцій оцінюється в 200 ГВт.

Яку політику ведуть країни у Арктиці

США

Нещодавно Арктика потрапила в заголовки газет після того, як Дональд Трамп повторив своє бажання купити Гренландію. Трамп посилався на інтереси національної безпеки, хоча величезні мінеральні багатства території такоє є суттєвою причиною. Гренландія, найбільший острів у світі, охоплює понад 2 мільйони квадратних кілометрів, але малонаселений, лише близько 60 000 жителів. Він давно вважався ключовим для безпеки США, особливо для відбиття потенційної атаки з боку Росії.

Трамп не перший президент США, який висуває ідею покупки Гренландії. У 1867 році, коли президент Ендрю Джонсон купив Аляску, він також розглядав можливість придбання Гренландії. Згідно з документами, про які вперше повідомили данські ЗМІ, наприкінці Другої світової війни адміністрація Трумена запропонувала Данії 100 мільйонів доларів за острів, жодна з пропозицій не була реалізована.

Останні новини:  Сонячна буря 2024 створила нові радіаційні пояси на Землі

Попри це, згідно з оборонним договором 1951 року, США отримали авіабазу, яка тепер називається Космічна база Пітуфік, ​​на північному заході Гренландії. На півдорозі між Москвою та Нью-Йорком, це найпівнічніший форпост збройних сил США, оснащений системою попередження про ракетний удар.

Космічна база Пітуфік вид згори Космічна база Пітуфік вид згори

Наразі Данія відмовляється обговорювати будь-які ідеї продажу острова.

Трамп придивляється до Гренландії, але інші інвестиції в Арктику заморожені. Наприклад, нещодавно провалився аукціон на видобуток нафти в Національному заповіднику Аляски, оскільки немає відповідної інфраструктури для видобутку ресурсів.

Росія

Росія як і Данія, Канада та оскаржують право власності в ООН на розширення свого континентального шельфу в Арктиці. Загальна спірна територія становить понад 1,2 мільйона квадратних кілометрів території.

Балтія та Арктика позиціюються Росією як сфера впливу, зокрема через доступ до природних ресурсів і через базування в регіоні частини ядерної тріади — атомних підводних ракетоносіїв і ракетної бази на Кольському півострові.

У грудні 2022 року Росія ухвалила закон, який передбачає посилення контролю над пересуванням суден іноземних держав Північним морським шляхом, а територію визначають як «життєво важливу» зону в новій морській доктрині, що дозволяє використовувати військові засоби для захисту російських інтересів.

Водночас санкції та початок війни завдали серйозної шкоди інтересам Росії у регіоні. Наприклад, Траст Арктикуголь, який видобуває вугілля на острові Шпіцберген більше немає більше не мають змоги експортувати свою продукцію. Було призупинено членство росіян в Арктичній раді, хоча ще до 2022-го розглядались амбітні проєкти з будівництва та розвитку портів на маршруті Північного шляху, зокрема у колаборації із західними країнами.

Тепер виглядає, що Росія пішла на мілітаризацію регіону та економічну співпрацю з Китаєм. У 2022 році Росія відновила понад 50 радянських військових баз в Арктиці, включно з авіабазами та радіолокаційними станціями.

База "Арткичний трилисник" на острові Земля Олександри База «Арткичний трилисник» на острові Земля Олександри

А Китай, який називає себе «приарктичною» державою, також має там амбіції та заявив, що має намір побудувати «Полярний шовковий шлях».

Останні новини:  Ймовірність удару Тунгуського масштабу подвоїлася

Китай

Китай придивляється до мінеральних ресурсів і нових судноплавних маршрутів, оскільки льодовики відступають із підвищенням температури. Зокрема китайська радіостанція почала трансляцію про умови морського льоду в Арктиці біля узбережжя Росії для суден, що плавають Північно-Східним проходом, оскільки Китай прагне і далі використовувати найпівнічніші маршрути світу як альтернативу Суецькому каналу.

Через те, що у Китаю лише два кораблі відповідного класу та з деяких інших причин, він змушений покладатись на співпрацю з Росією. Зокрема державна корпорація Ростех, планує впровадити методологію системи судноплавства Arctic Ice Mode Shipping System (AIRSS) та проводить моніторинг, диспетчеризацію і супроводження суден.

Великі сподівання

Хоча багато представників урядів країн Арктичної ради стверджують, що інвестиційні проєкти згорнули через погіршення відносин з Росією. Це може бути лише частиною відповіді. Наприклад, за словами директорки з міжнародного співробітництва та клімату Норвезької асоціації судновласників Хелен Тофте, перспективи судноплавства в Арктиці були «перебільшеними».

Вона зазначає, що незважаючи на вплив зміни клімату, Арктика залишається складним місцем для роботи. «Умови в Арктиці можуть бути надзвичайно складними, навіть якщо відсутність морського льоду дозволяє пройти».

І додає, що значні частини маршруту знаходяться далеко від можливостей реагування на надзвичайні ситуації, таких як пошуково-рятувальні роботи.

Збільшення судноплавства в цьому районі вимагатиме значних інвестицій у кораблі, готовність до надзвичайних ситуацій, інфраструктуру та системи прогнозування погоди для маршруту, який є непередбачуваним і має короткий робочий сезон. Наразі ми не маємо ознак того, що наші учасники розглядають це як комерційну цікаву справу.

Є також припущення. що сподівання на Клондайк ресурсів теж не зовсім правдиві. Професор Арільд Мо з норвезької дослідницької групи Інституту Фрітьофа Нансена каже, що комерційний інтерес до Арктики базувався на перебільшених припущеннях.

«У звітах за 2008 рік говорилося не про фактичні запаси, а про потенційні та дуже невизначені ресурси, видобуток яких буде ризикованими, складними у пошуку та дорогим».

Хай там як, а усі країни нарощують витрати на оборону та сою присутність на території, тому регіон може перетворитись на ще одну важливу точку протистояння НАТО проти Росії та Китаю.