59 
Дослідження ландшафту Берингового моста під час останнього льодовикового періоду виявило, що ця територія, яка з’єднувала Сибір і Аляску між 36 000 і 11 000 роками тому, була болотистою місцевістю з безліччю річок і озер, а не сухим степом, як вважалося раніше.
Вчені з Університету Аляски у Фербанксі та Геологічної служби США провели польові дослідження в Беринговому морі, використовуючи науково-дослідне судно Sikuliaq. Аналіз кернів відкладень із 36 точок показав, що на території Берингового моста існувала розгалужена система прісноводних водойм. У зразках знайдено макровикопні рештки, пилок, осадову ДНК, а також сліди дерев, мохів і водних організмів, що підтверджує вологий характер регіону.
Ці відкриття змінюють розуміння стародавньої міграції тварин і людей через Беринговий міст. Вологий ландшафт міг бути як коридором, так і бар’єром. Наприклад, мамонти переміщувалися підвищеними ділянками, тоді як інші види, такі як шерстисті носороги та американські верблюди, могли бути обмежені болотистою місцевістю. Професорка Сара Фоуелл відзначає, що хоча територія була здебільшого болотистою, існували сухі зони, придатні для міграції великих травоїдних.
Це дослідження допомагає краще зрозуміти, як екологічні умови впливали на рух стародавніх видів і людських популяцій, і вносить важливі зміни до уявлень про географію льодовикового періоду.
- Дощі виявилися здатними змінювати ландшафт
- Озеленення Сахари змінило всю північну півкулю Землі
- Орнітологи вперше простежили полювання птахів на висоті трьох кілометрів
Вчені з’ясували, що міст між Євразією та Америкою був болотистим з’явилася спочатку на Цікавості.