71
Чорні діри, які зазвичай вважаються об’єктами, з яких нічого не може вирватися, можуть насправді «вивільняти» інформацію. Нові дослідження показують, що ці витоки можуть залишати сліди в гравітаційних хвилях. Науковці створили метод пошуку таких витоків.
Як відомо, у 1976 році Стівен Гокінг зробив революційне відкриття, що чорні діри не є абсолютно чорними. Вони випромінюють невелику кількість радіації, яку згодом назвали «випромінюванням Гокінга». Але виникла проблема: матерія, що поглинається чорною дірою, містить інформацію, яка не може бути відновлена. Випромінювання Гокінга не несе цієї інформації, що створило так званий «парадокс інформації чорної діри».
Дослідники виявили, що нелокальні квантові кореляції залишають унікальний слід у гравітаційних хвилях, які виникають під час злиття чорних дір. Ці сліди існують у вигляді невеликих коливань поверх основного сигналу, але мають унікальний спектр, що їх вирізняє. Наразі існуючі детектори гравітаційних хвиль, такі як LIGO і Virgo, не мають достатньої чутливості для перевірки цієї гіпотези. Однак нове покоління інструментів, які зараз розробляються, може виявитися здатним на це.
Наступним етапом досліджень є створення більш точних моделей впливу «ненасильницької нелокальності» на простір-час навколо реалістичних чорних дір. Це допоможе отримати детальні прогнози змін у сигналах гравітаційних хвиль і, можливо, розв’язати один із найбільших парадоксів сучасної фізики.
Чорні діри, які зазвичай вважаються об’єктами, з яких нічого не може вирватися, можуть насправді «вивільняти» інформацію. Нові дослідження показують, що ці витоки можуть залишати сліди в гравітаційних хвилях. Науковці створили метод пошуку таких витоків.
Як відомо, у 1976 році Стівен Гокінг зробив революційне відкриття, що чорні діри не є абсолютно чорними. Вони випромінюють невелику кількість радіації, яку згодом назвали «випромінюванням Гокінга». Але виникла проблема: матерія, що поглинається чорною дірою, містить інформацію, яка не може бути відновлена. Випромінювання Гокінга не несе цієї інформації, що створило так званий «парадокс інформації чорної діри».
Дослідники виявили, що нелокальні квантові кореляції залишають унікальний слід у гравітаційних хвилях, які виникають під час злиття чорних дір. Ці сліди існують у вигляді невеликих коливань поверх основного сигналу, але мають унікальний спектр, що їх вирізняє. Наразі існуючі детектори гравітаційних хвиль, такі як LIGO і Virgo, не мають достатньої чутливості для перевірки цієї гіпотези. Однак нове покоління інструментів, які зараз розробляються, може виявитися здатним на це.
Наступним етапом досліджень є створення більш точних моделей впливу «ненасильницької нелокальності» на простір-час навколо реалістичних чорних дір. Це допоможе отримати детальні прогнози змін у сигналах гравітаційних хвиль і, можливо, розв’язати один із найбільших парадоксів сучасної фізики.
