178
| Зображення Сатурна, зроблене на основі знімків апарату «Кассіні»
З огляду на мільярди років еволюції Сонячної системи твердження про те, що кільцям Сатурна всього кілька сотень мільйонів років, здавалося дивним.
Кільця Сатурна виникли не пізніше, ніж динозаври на Землі, як передбачалося, а вони є такими ж давніми, як і сама гігантська планета. Учені дійшли висновку, що кільця Сатурна існують не сотні мільйонів років, а кілька мільярдів років. Дослідження опубліковано в журналі Nature Geoscience, пише Space.
Вік кілець Сатурна довгий час був предметом суперечок. Одні вчені вважали, що вони утворилися разом із планетою приблизно 4,5 млрд років тому з крижаних уламків, що залишилися після утворення Сонячної системи. Інші вчені вважали, що їм кілька сотень мільйонів років і вони виникли внаслідок того, що гравітація Сатурна розмовляла на частини його крижаний супутник.
У 2004 році до Сатурна прибув космічний апарат «Кассіні», він побачив, що великі шматки льоду і дрібні крижані частинки, з яких складаються кільця планети, не забруднені пилом від ударів мікрометеоритів. Хоча передбачалося, що такі удари повинні були відбуватися протягом мільярдів років. Тобто кільця виглядали яскравими та чистими, адже в них не було помічено темного пилу.
Тому вчені припустили, що вік кілець Сатурна становить приблизно 100-400 млн років. Для порівняння, динозаври з’явилися на Землі приблизно 230 млн років тому. Тепер же вчені з’ясували, що кільця Сатурна набагато старші і є пояснення тому, чому лід всередині них залишався чистим протягом мільярдів років.
Коли утворився Сатурн 4,5 млрд років тому і ще протягом приблизно 500 млн років Сонячна система була набагато хаотичнішим місцем, ніж зараз. Тоді відбувалася міграція різних кам’янистих тіл, що збільшувало шанси на зіткнення між ними. І таке зіткнення могло призвести до створення кілець Сатурна, вважають учені.
Автори дослідження створили комп’ютерну модель, яка імітує зіткнення мікрометеоритів із крижаними брилами, з яких складаються кільця Сатурна. Як показало моделювання, такі зіткнення відбуваються на швидкості понад 100 000 км/год.
Вчені виявили, що такі зіткнення можуть створювати температуру понад 9700 градусів Цельсія, що призводить до випаровування мікрометеоритів. Після цього газоподібна речовина розширюється, охолоджується і конденсується в магнітному полі Сатурна. Це призводить до створення мікроскопічних частинок.
Моделювання показало, що ці частинки здебільшого або стикаються з Сатурном, або відлітають далі в космос, і дуже мала їхня частина забруднює кільця, а тому вони залишаються відносно чистими. Тобто кільця не затемнюють удари мікрометеоритів.
З огляду на отримані дані вчені дійшли висновку, що вік кілець Сатурна насправді становить 4-4,5 млрд років. Ці висновки зможуть підтвердити майбутні місії до Сатурна.
