186
Донедавна вчені не могли точно сказати, як саме в ранньому Всесвіті утворилися гігантські еліптичні галактики, зіркові «ядра» яких зовні нагадують опуклі кулясті структури. Тепер дані спостережень, отримані за допомогою радіотелескопа ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array), надали важливу інформацію про їх формування — результати дослідження можуть стати недостатнім фрагментом астрофізичної головоломки.
Плоский диск Чумацького Шляху (та інших сучасних галактик), що обертається, складають відносно молоді зірки, що обертаються по орбіті, близькій до кругової. Гало при цьому складається зі старих світил, що рухаються по витягнутих орбітах і має сфероїдальну (кулясту) форму.
Нагадаємо, саме в таких еліптичних структурах міститься більша частина зірок у Всесвіті, проте як саме утворюються багаті на пил і зіркоутворення «ядра» — внаслідок злиття галактик, колапсу газових хмар чи поступового перетікання речовини з диска всередину, — вчені не знали.
Тепер міжнародна дослідницька група на чолі з Цин-Хуа Тань (Qing-Hua Tan) з обсерваторії Цзицзіньшань (КНР) та Емануелем Дадді (Emanuele Daddi) з Університету Париж-Саклі (Франція) розкрила несподіваний етап формування об’ємних, шароподібних структур масивних галактик — сфероїдів.
Вперше детально розглянути структуру мешканців космосу, сформованих у відносно ранньому Всесвіті (коли його вік становив менше половини від нинішнього), вдалося за допомогою надчутливого радіотелескопа ALMA. Результати наукової роботи представлені в журналі Nature .
Проаналізувавши архівні дані спостережень для 146 яскравих галактик у субміліметровому діапазоні (терагерцевому випромінюванні) на великих червоних зміщеннях
(тобто у відносно стародавньому Всесвіті), дослідники застосували комп’ютерне моделювання і за його допомогою відновили форму і розміри світяться пилом областей — «серцевин .
Виявилося, давні галактики формували свої майже кулясті ядра із зірок та пилу безпосередньо в період інтенсивних спалахів зіркоутворення (найчастіше спостерігаються після зіткнення двох галактик або близького проходу однієї біля іншої). Вони, як правило, вказують на їх можливий зв’язок із формуванням масивних сфероїдів, проте спостерігати їх в оптичному та інфрачервоному діапазонах було важко через щільні хмари пилу.
